ПРИКЛАДНО́Ї ФІ́ЗИКИ Ін­ститут НАНУ. Заснований 1991 на базі Сумського від­діле­н­ня Ін­ституту металофізики АН УРСР. Роз­ташований у садибі Суханових—Сумовських (1895). У структурі — 5 наукових від­ділів (фізики пучків заряджених частинок; радіаційної біо­фізики; ядерно-фiзичних досліджень; квантової електродинаміки сильних полів; моделюва­н­ня радіаційних ефектів та мікро­структурних пере­творень у кон­струкційних матеріалах), науково-дослідний центр науково-на­вчальних приладів, 5 лабораторій (рентґенівської фазоконтрастної томо­графії на основі малогабаритних при­скорювачів; фізико-хімічних досліджень водень-абсорбційних матеріалів; при­скорювачів прямої дії та іон­ної імплантації і модифікації реакторних матеріалів; композитних матеріалів атомно-водневої енергетики; інтегрованого моделюва­н­ня механічних властивостей кон­струкційних матеріалів під дією опроміне­н­ня) та 4 сектори (екс­плуатації та модернізації електро­статичних при­скорювачів; науково-технічних та кон­структорських роз­робок; роз­робле­н­ня науково-на­вчальних приладів; сектор-центр колективного користува­н­ня «При­скорювальний мас-спектрометр»).

Основні напрями наукової діяльності: дослідже­н­ня фізичних процесів у плазмових джерелах іонів; теоретичні дослідже­н­ня процесів атомної фізики та квантової електродинаміки в сильних зовнішніх полях; дослідже­н­ня польової емісії з матеріалів при­скорювальних структур із модифікованою поверх­нею як початкового процесу високовакуумних пробоїв; ви­вче­н­ня ефектів впливу радіаційного опроміне­н­ня на природні та біо­логічні обʼєкти, зокрема композитні біо­матеріали, що мають біо­органічну складову; ви­вче­н­ня ефектів впливу екс­периментальних фізико-хімічних факторів (радіаційних, електрохімічних, плазмо-хімічних, іон­ної імплантації та модифікації) на властивості і характеристики поверх­ні металів і сплавів ядерних енергетичних установок; роз­виток ка­налу рентґенівського фазового контрасту на базі Аналітичного при­скорювального комплексу для за­стосувань в медицині та матеріало­знавстві; екс­периментальні та теоретичні дослідже­н­ня спектрометрії часу життя позитронів для потреб реакторного матеріало­знавства; викона­н­ня теоретичних та екс­периментальних досліджень формува­н­ня пучка іонів в мікрозонді з імерсійною зондоформуючою системою та в установках протон­но-променевої літо­графії високої роз­дільної здатності на базі зондоформуючих систем; дослідже­н­ня структури та елементного складу зразків різного походже­н­ня та роз­робле­н­ня технології та створе­н­ня дифракційних рентґенівських ґраток для установок рентґенівського фазового контрасту; роз­виток методології за­стосува­н­ня ядерно-фізичних та ін. комплементарних методів до обʼєктів культурної спадщин; моделюва­н­ня радіаційних ефектів та мікро­структурних пере­творень у кон­струкційних матеріалах (низка актуальних питань щодо продовже­н­ня строків екс­плуатації ядерних реакторів АЕС України та роз­робле­н­ня нових матеріалів для малих модульних реакторів четвертого поколі­н­ня); інтегроване моделюва­н­ня механічних властивостей кон­струкційних матеріалів під дією опроміне­н­ня, роз­робле­н­ня науково об­ґрунтованих під­ходів оцінки впливу опроміне­н­ня на кон­струкційні матеріали; роз­виток атомно-водневої енергетики та гібридних енергетичних систем, зокрема й інтеграція ядерних і водневих технологій; роз­робле­н­ня гібридних систем на базі високотемпературних малих модульних реакторів, сонячної та вітрової енергетики; роз­робле­н­ня мобільних і захищених енергетичних систем для критичної інфра­структури; створе­н­ня високотемпературних матеріалів для малих модульних реакторів на основі високоентропійних сплавів, дослідже­н­ня їх радіаційної та термічної стійкості; створе­н­ня та дослідже­н­ня нових матеріалів, здатних утримувати та накопичувати водень для потреб енергетики, а також оборони.

Фахівцями Ін­ституту створений унікальний мікроаналітичний комплекс: канал іон­ної люмінесценції; канал ядерних реакцій; канал скануючого ядерного мікрозонду; канал резерфордівського зворотнього роз­сія­н­ня з високою роз­дільною здатністю, оснащений магнітним спектрометром; канал ядер від­дачі з високою роз­дільною здатністю, оснащений електро­статичним спектрометром; аналітичний канал для дослідже­н­ня вмісту водню і гелію в матеріалах. Вперше в світі разом із спів­робітниками Харківського фізико-технічного ін­ституту НАНУ за­пропоновано викори­ста­н­ня плазмової ленгмюрівської хвилі як короткоперіодного ондулятора для лазерів на вільних електронах та досліджено динаміку процесу генерації. Вперше в світі отримані екс­периментальні дані про взаємодії основ ДНК у вакуумі.

Серед ви­значних фахівців — А. Вальтер, С. Денисов, В. Острик, О. Кульментьєв, О. Лебедь (від 2024 — директор), В. Мирошніченко, О. Пономарьов, А. Семененко, В. Сторіжко (1991–2021 — директор), Л. Суходуб, О. Толопа, П. Фомін, В. Харченко, Д. Харченко, Р. Холодов (2021–24 — директор), Г. Чепурних, В. Чіванов, А. Шірінян.