СИДОРУ́К Володимир Федорович (03. 01. 1925, м-ко Ржищів Київської губ., нині місто Обухівського р-ну Київської обл. — 16. 12. 1997, м. Ірпінь, нині Бучанського р-ну Київської обл.) — живописець, театральний художник і графік. Заслужений художник УРСР (1985). Член СХУ (1960). На­вчався в Республіканській художній середній школі імені Т. Шевченка (Київ, 1938–41; викл. І. Хворостецький, Г. Киянченко). Під час 2-ї світової війни працював у майстернях при Київському художньому ін­ституті, створюючи етюди та пейзажі для продажу; служив 1944–45 художником при Станіславському облвійськ­коматі (нині Івано-Франківськ); 1945–48 — художник-декоратор, завідувач декоративного цеху та по­становник музично-драматичного театру імені І. Франка. Оформив ви­стави «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Украдене щастя» І. Франка, «Тарас Бульба» за М. Гоголем та ін. 1948–49 — художник у кінотеатрі імені Т. Шевченка у Станіславі; водночас 1948–52 — живописець у Станіславському товаристві художників; 1949–51 — художник-декоратор парку імені Т. Шевченка. Створив 14 ілюстрацій до творів Марка Черемшини (1949) та 8 — до новел В. Стефаника (1950). Долучився до оформле­н­ня Літературно-меморіального музею Марка Черемшини в м. Снятин (нині Івано-Франківської обл., 1949). У 1952–58 — член Київського товариства художників; від 1964 — живописець Художнього творчо-виробничого комбінату Київського від­діле­н­ня Художнього фонду УРСР. Створював роботи пере­важно в галузі станкового живопису. Основні теми творчості — історичні події (зокрема періоду Київської Русі, звитяжна боротьба під проводом Б. Хмельницького), страдницьке життя Т. Шевченка (понад 30 робіт, зокрема «Реве та стогне Дніпр широкий», 1959; «Малий Тарас у дяка в науці», 1963; «Земля Тараса», 1965; «Проща­н­ня з Дні­пром і Каневом востан­нє», 1969; «Т. Шевченко над Дні­пром у Каневі», 1971), мотиви природи й архітектурних памʼяток (соборів, фортець, стародавніх міст, які зображував під час числен­них мандрів). Пейзажні композиції завжди писав з натури. Майстерно володів малюнком, вільно роз­вʼязував най­складніші композиції жанрового та історичного змісту. Прокладав спочатку все полотно синьою фарбою, роз­міщуючи обʼєкти, вивіряючи спів­від­ноше­н­ня, а потім створену композицію насичував усім багатством барв, побачених у природі. Автор серій пейзажів Карпат і Прикарпа­т­тя (1960–81), Вірменії (50 робіт, 1970–75), Криму (1980–82), Канади (1994–95), а також монументальних полотен до 400-річчя від дня народже­н­ня Б. Хмельницького. У доробку митця — діорами «Рубіжне» в одно­ймен­ному ресторані в м. Рубіжне (Луганська обл., 1974), «Озеро Ріца» в аеропорту «Адлер» (м. Сочі, РФ, 1977). Учасник обласних і всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1946. Персональні — 12, зокрема в Києві (1995, пред­ставлено 375 робіт; 2007, 2025 — ювілейна). Деякі роботи С. при­дбані Міністерством культури України, Художнім фондом України, Київським обласним управлі­н­ням культури; їх зберігають у Національному музеї народної архітектури та побуту України, Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картин­на галерея» (усі — Київ), Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Поку­т­тя (м. Коломия), Меморіальному музеї В. Стефаника (с. Русів; обидва — Івано-Франківської обл.), Горлівському (Донецька обл.), Донецькому, Луганському, Полтавському, Тернопільському художніх музеях, Житомирському, Звенигородському (Черкаська обл.), Івано-Франківському, Кропивницькому, Лебединському (Сумська обл.), Херсонському крає­знавчих музеях, Літературно-меморіальному музеї Т. Шевченка (с. Шевченкове Черкаської обл.), Національній галереї Вірменії (Єреван) та ін. У Ржищеві 2003 створено музей С. та започатковано премію його імені.