ШЕКЕ́РА Анатолій Федорович (справжнє — Шикеро; 17. 05. 1935, м. Владивосток Приморського краю, РФ — 30. 03. 2000, Київ) — артист балету, балет­мейстер. Чоловік Е. Стебляк. Народний артист УРСР (1983). Національна премія України імені Т. Шевченка (2000; за балетні ви­стави П. Чайковського, Г. Берліоза, Л. Деліба, В. Губаренка, М. Скорика, Є. Станковича). Закінчив Пермське хорео­графічне училище (РФ, 1956), Державний ін­ститут театрального мистецтва (Москва, 1964; викладач Р. Захаров). 1956–59 — соліст балету Пермського театру опери та балету; 1964–66 — балет­мейстер-по­становник Львівського театру опери та балету імені І. Франка; 1966–75, 1977–94 — балет­мейстер, 1975–77, 1994–2000 — головний балет­мейстер Національної опери України; за сумісництвом від 1993 — віце-президент Української академії танцю (обидва — Київ). Образи, створені Ш., базувалася на принципах глибокого психологізму, філософського монументалізму та абсолютного зли­т­тя з музичною драматургією. Як по­становник і педагог, сформував свій унікальний стиль, який кардинально змінив під­хід артистів до викона­н­ня своїх партій. Здійснив по­становки балетів —«Лілея» К. Данькевича (1964), «Попелюшка» С. Прокофʼєва (1965), «Спартак» А. Хачатуряна (1966), «Від­ьма» В. Кирейка, «Досвітні вогні» Л. Дичко (обидва — 1967; усі — Львівський театр опери та балету імені І. Франка), «Болеро»,«Дафніс і Хлоя» М. Равеля (обидва — 1968), «Камін­ний господар» В. Губаренка (1969), «Ромео і Джульєт­та» С. Прокофʼєва (1971), «Раймонда» О. Глазунова (1974), «Ольга» (1982), «Прометей» (1986) Є. Станковича, «Лебедине озеро» П. Чайковського (1995), «Фантастична симфонія» Г. Берліоза (1996; усі — Національна опера України). Брав участь у по­становках балетів у Туреч­чині, Македонії, Сербії, Польщі. На вшанува­н­ня памʼяті Ш. засновано премію у галузі хорео­графічного мистецтва його імені (2006). Серед учнів — В. Яремченко.