Коваль Юрій Андрійович
КОВА́ЛЬ Юрій Андрійович (17. 01. 1942, м. Новомиргород Кіровогр. обл.) — прозаїк, публіцист. Батько Дзвінки Коваль. Член НСПУ (1970). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2018). Закін. Львівський університет (1965). Від 1966 — у ред. ж. «Дзвін» (Львів): завідувач відділу поезії, від 1973 — відп. секр. Дебютував 1957 байкою «Груша». У зб. оповідань і новел «Віднайдена фея» (К., 1965), «Зелена Україна» (Л., 1966), «Гармонія» (К., 1969) домінують мотиви людяності, дружби, кохання, неповторності дит. світу. К. тяжіє до психологічно окреслених характерів; його твор. манері притаманні лаконізм, асоціації, задушевність, ніжність, ліризм. Роман «І ріки впадуть у море» (окремі розділи надруковано у ж. «Дзвін», 2007, ч. 1) присвяч. Львову. Автор краєзнав. дослідж.-нарисів «Львів» (Л., 1975), «Аптека-музей у Львові» (Л., 1976), докум. повісті «Село, а над ним — лелеки» (К., 1979), кн. «Цей лагідний, лагідний світ…», «Одвічна клятва: Прозо-поема» (обидві — Львів, 2011). Окремі новели К. перекладено франц. («І люди помиляються», опубл. у кн. «La nouvelle vaque litteraire en Ukraine» / «Нова літературна хвиля на Україні», Париж, 1967; перекл. М. Маслової), чес. («Сон», вміщено у ж. «Mlady svet», 1964, ч. 34; перекл. О. Єлінека), угор., рос. та хакас. мовами.
Рекомендована література
- Содомора А. І викувати світ у слові // Дзвін. 2002. № 1;
- Горак Р. Гармонія Юрія Коваля // ЛУ. 2002, 14 лют.
Завантажити статтю
Людина 
