КАРЕ́ЙША Сергій Демʼянович (07(19). 02. 1854, с. Сухобарівка Хорольського пов. Полтавської губ., нині Решетилівського р-ну Полтавської обл. — 18. 01. 1934, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — інженер шляхів сполуче­н­ня. Закінчив Одеську Рішельєвську гімназію (1872), Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1877). Від­тоді працював на різноманітних інженерних посадах у службах колії Оренбурзької і Пів­ден­но-Західної залізниць, на будівництві Вологодсько-Архангельської залізниці; від 1897 — у Міністерстві шляхів сполуче­н­ня, 1902 при­значений помічником керуючого екс­плуатаційного від­ділу управлі­н­ня казен­них залізниць. Після захисту 1895 в Санкт-Петербурзькому ін­ституті інженерів шляхів сполуче­н­ня дисертації «О централизации управления стрелками и сигналами» присвоєно зва­н­ня адʼюнкта, від 1896 — професор кафедри залізниць, 1911–18 — ректор цього Ін­ституту. Також у Ленін­граді викладав у будівельному технікумі (1925–29), електротехнічному ін­ституті (1927–34), очолював кафедру залізниць 2-го політехнічного ін­ституту. Дослідже­н­ня у галузі залізничних колій, станцій і вузлів. Його праці з питань захисту від снігових заметів залізничних станцій і колій отримали між­народне ви­зна­н­ня. Уклав низку бібліо­графічних покажчиків із залізничної тематики.