Карейша Сергій Дем’янович
КАРЕ́ЙША Сергій Демʼянович (07(19). 02. 1854, с. Сухобарівка Хорольського пов. Полтавської губ., нині Решетилівського р-ну Полтавської обл. — 18. 01. 1934, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — інженер шляхів сполучення. Закінчив Одеську Рішельєвську гімназію (1872), Санкт-Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1877). Відтоді працював на різноманітних інженерних посадах у службах колії Оренбурзької і Південно-Західної залізниць, на будівництві Вологодсько-Архангельської залізниці; від 1897 — у Міністерстві шляхів сполучення, 1902 призначений помічником керуючого експлуатаційного відділу управління казенних залізниць. Після захисту 1895 в Санкт-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення дисертації «О централизации управления стрелками и сигналами» присвоєно звання адʼюнкта, від 1896 — професор кафедри залізниць, 1911–18 — ректор цього Інституту. Також у Ленінграді викладав у будівельному технікумі (1925–29), електротехнічному інституті (1927–34), очолював кафедру залізниць 2-го політехнічного інституту. Дослідження у галузі залізничних колій, станцій і вузлів. Його праці з питань захисту від снігових заметів залізничних станцій і колій отримали міжнародне визнання. Уклав низку бібліографічних покажчиків із залізничної тематики.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Среднеазиатский хлопок, его культура, очистка, прессовка и отправка на рынки Европейской России // Инженер. 1890; О мерах к увеличению пропускной способности железных дорог // Тр. 11-го совещател. съезда инж. службы пути. 1894; Наставление по борьбе со снежными заносами. Петроград, 1922 (співавтор); Краткий курс железных дорог. Москва; Петроград, 1923; О расположении путей и зданий на малых станциях дорог трех- и четырехпутных. Петроград, 1923; Эксплуатация железнодорожных станций. Петроград, 1923; Станции средней величины. Петроград, 1923; Краткая энциклопедия железнодорожного дела. Петроград, 1923 (співавтор); Железнодорожные станции: Устройство и проектирование. Москва; Ленинград, 1926; Содержание и ремонт пути: последние достижения. Москва, 1926.