КАСПЕРО́ВИЧ Микола Іванович (1885, х. Лапин Ріг по­близу м. Козелець, нині Чернігівська обл. — 07. 05. 1938, Київ) — ре­ставратор і живописець. На­вчався у Строгановському центральному художньо-промисловому училищі у Москві (1901–05), Краківській академії мистецтв (1905–09). Учень і послідовник М. Бойчука. Від 1910 роботи К. екс­понували у Парижі. Ре­ставрував твори станкового і монументального мистецтва в Національному музеї у Львові (1910-і роки), музеях Чернігова і Києва (1920-і роки). 1918–20 — у м. Миргород (нині Полтавська обл.): викладач малюва­н­ня у художньо-промисловому ін­ституті й художньо-керамічному технікумі. Від 1921 — професор Української академії мистецтв (Київ). Від 1922 — дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету, завідувач ре­ставраційної майстерні Всеукраїнського музейного містечка. Ви­вчав давньоукраїнський живопис та іконопис, заклав основи наукової ре­ставрації в Україні, брав участь в організації охорони мистецьких памʼяток у Києві. Автор композицій темперою та олійними фарбами («Архітектор Всесвіту», 1910; «Качки», 1920-і роки). Автор рисунків шаблі І. Мазепи, булави і пернача П. Полуботка, козацької корогви Домонтовської сотні для «Ілюстрованої історії України» М. Грушевського (Київ, Львів, 1913). Увʼязнений 3 березня 1938. Роз­стріляний, реабілітований. Окремі роботи зберігаються у Національному музеї у Львові, Українському католицькому університеті (м. Філадельфія, штат Нью-Джерсі, США).