Іоанникій (Соколовський Феодосій Семенович)

ІОАННИ́КІЙ (Соколовський Феодосій Семенович; 1889, с. Мигалки Радомишл. пов. Київ. губ., нині Бородян. р-ну Київ. обл. — 02. 04. 1938, м. Куйбишев, нині Самара, РФ) — церковний діяч. Закін. Київ. духовні семінарію та академію зі ступ. канд. богословʼя. Був пастором при Катеринослав. (нині Дні­пропетровськ) жін. монастирі. 1916–17 — військ. священик. У серпні 1919 рукопоклад. у сан єпис­копа Катеринославського, у жовтні 1921 — Бахмутського. У лютому 1924 патріархом Тихоном (Бєлавіним) при­знач. на Харків. єпархію, де протистояв обновлен. руху. У грудні того ж року пере­вед. на Омську єпархію (РФ), куди, однак, не від­був, оголосивши себе Катеринослав. архієреєм, 19 травня 1925 предстоятель РПЦ, митрополит Крутицький Петро (Полянський), заборонив йому священ­нослужі­н­ня. Натомість І. оголосив себе архі­єпис­копом Катеринославським і Донецьким. 4–5 червня того ж року брав участь у 2-й сесії Київ. собору єпис­копів, зібр. у м. Лубни (нині Полтав. обл.) єпис­копом Феофілом (Булдовським; див. Булдовці), на якій утвор. Братське обʼ­єд­на­н­ня парафій Українських Православних Автокефальних Церков. 1927 при­єд­нався до церк. течії митрополита Григорія (Яцковського), при­знач. митрополитом Ульяновським (РФ). 17 жовтня 1937 заарешт., засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю