ЗАКОНОДА́ВЧА ВЛА́ДА — одна з гілок державної влади. Гол. при­значе­н­ням 3. в. є здійсне­н­ня держ. влади шляхом законотворе­н­ня. Ви­значається сукупністю повноважень щодо прийня­т­тя законів та ін. законодав. актів, а також організац. формами реалізації цих повноважень. До субʼєктів 3. в. у різних країнах належать парламенти, монархи, уряди тощо. Здійснювана парламентами 3. в. — пред­ставн. влада, делегована їм народом як єдиним джерелом влади. Законодав. діяльність є гол., але не єдиною функцією парламентів (вони також виконують пред­ставн., установчу і контрол. функції). За теорією поділу влади, 3. в. само­стійна від­носно виконав. і судової гілок влади. Її специфіка полягає у тому, що прийняті парламентом закони мають вищу, порівняно з актами ін. гілок держ. влади, юрид. силу. Водночас кожна гілка влади має властиву саме їй систему стримувань і противаг для запобіга­н­ня можливим зло­вжива­н­ням з боку ін. гілки влади. Єдиний орган 3. в. в Україні — ВР. Свої повноваже­н­ня з реалізації функцій 3. в. вона здійснює у встановлених Кон­ституцією України межах і від­повід­но до чин­ного законодавства.