ЗДОЛБУ́НІВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­ден­ній частині Рівненської області. На пів­дні межує з Тернопільською областю. Утворений 1940 року. Від липня 1941 до лютого 1944 — під німецько-фашистською окупацією. У квітні 1943 нацисти спалили живцем 74 жителі села Святе, 14 жовтня 1943 в ур­очищі Сосонки по­близу Мізоча роз­стріляли понад 3,5 тис. євреїв. До середини 1950-х років діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 21–22 листопада 1943 у Будеразькій школі під охороною вояків УПА від­булася конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. 21–23 квітня 1944 у Гурбенському лісі в бою з формува­н­ням військ НКВС полягло близько 700 пов­станців, близько 300 поранених і взятих у полон згодом закатовано (2005 побудовано Свято-Воскресенський чоловічий монастир, 2006 встановлено памʼятний знак). Площа 661 км2. Населе­н­ня 59 007 осіб (2001, складає 90,3 % до 1989): українців — 93,6 %, росіян — 4,9 %, білорусів — 0,5 %, поляків — 0,3 %, євреїв — 0,05 %. У ра­йоні — місто Здолбунів, селище міського типу Мізоч і 54 сільські населені пункти. Залізничні станції: Здолбунів, Глинськ, Івачкове, Мізоч. Поверх­ня під­вищена плоскохвиляста. На пів­ночі — Рівненське плато, на пів­дні — Мізоцький кряж. Є запаси будівельних пісків, глини, торфу. Загальнодержавного значе­н­ня мають поклади крейди. Роз­ві­дані родовища фосфоритів. Річки системи Горині (басейн Дні­пра): середня течія Свитеньки, витоки Стубли та Усті. Найпоширеніші ясно-сірі лісові (42 %) та темно-сірі опідзолені ґрунти, опідзолені чорноземи. 22 % площі ра­йону зайнято невеликими лісовими масивами (сосна, дуб). У Здолбунівському ра­йоні — місцевого значе­н­ня 10 заказників, 3 памʼятки природи, 5 заповід­них ур­очищ, памʼятка садово-паркового мистецтва — Мізоцький парк. Найбільші під­приємства роз­ташовані у райцентрі та Мізочі. У ра­йоні вирощують цукрові буряки, озиму пшеницю, ячмінь. Роз­винуті скотарство та свинарство. У сільському господарстві задіяно 13 під­приємств, 63 фермерські господарства. У ра­йоні — 18 загальноосвітніх шкіл І–ІІІ ступенів, 10 — І–ІІ ступенів, 10 початкових шкіл, 15 до­шкільних закладів, Центр творчості дітей та юнацтва, Мізоцький будинок школярів, станція юних техніків; центральна ра­йон­на лікарня, Мізоцька ра­йон­на лікарня, 6 лікарських амбулаторій, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 оздоровчі пункти промислових під­приємств; Палац культури цементників, ра­йон­ний Будинок культури, Мізоцький Будинок культури, 13 сільських Будинків культури, 20 сільських клубів, 30 бібліотек, Самчука Уласа Меморіальний музей, музеї Героя Радянського Союзу М. Приходька, історії цементного заводу, локомотивного депо, 2 музичні школи (Здолбунів, Мізоч); 2 ДЮСШ; від­діле­н­ня 6-ти банків. Виходить газета «Нове життя». Релігійні громади: 16 — УПЦ КП, 27 — УПЦ МП, 1 — УГЦК, 1 — РКЦ, 17 — проте­стантських. 1991 після 30-річної пере­рви від­новлено Дерманський Свято-Троїцький жіночий монастир (15–19 ст.; комплекс його споруд від­несено до памʼяток архітектури національного значе­н­ня). Серед памʼяток архітектури місцевого значе­н­ня — церква Різдва Богородиці у селі Білашів (1736), Здвиженська церква у селі Богдашів (18 ст.), Покровська церква у селі Будераж (1830), Михайлівська церква у селі Буща (1858), млин і житловий будинок у селі Гільча Друга (початок 20 ст.), Миколаївська церква у селі Гільча Перша (1900), Успенська церква у селі Глинськ (початок 20 ст.), Михайлівська церква у селі Здовбиця (1877), церква Різдва Богородиці у селі Івачкове (1898), Хрестовоздвиженська церква у селі Копиткове (1723), Георгіївська церква та дзвіниця у селі Кунин (1746), Михайлівська церква у селі Мала Мощаниця (1865), будинок ксьондза (18 ст.), оранжерея Карвицьких (18–19 ст.), парафіяльний костел (1795) у Мізочі, церква у селі Нова Мощаниця (19 ст.), Преображенська церква у селі Новомильськ (1861), Миколаївська церква у селі Півче (1777), церква Різдва Богородиці у селі Пʼятигори (1881), заїзд і корчма у селі Урвен­на (19 ст.), Параскевіївська церква у селі Цурків (18 ст.). Збереглися давньоруські городища у селах Дермань, Будераж, Мала Мощаниця. Загалом на території ра­йону — 73 памʼятки архітектури. Встановлено памʼятники Т. Шевченку у Мізочі та селі Ступне. Серед видатних уродженців — економіст, член-кореспондент Академії наук Української РСР М. Герасимчук (село Дермань), біо­хімік Я. Германюк (село Півче), геолог М. Демчишин, педагог В. Жуковський (обидва — Мізоч), фізик В. Максимʼюк (село Спасів); письмен­ники Борис Тен (М. Хомичевський), У. Самчук (обидва — село Дермань), крає­знавець Ю. Дунін-Карвицький (Мізоч); громадський діяч, журналіст Б. Гривачевський (село Нова Мощаниця), культурологічний та освітній діяч, заслужений діяч мистецтв України А. Грицан (село Стара Мощаниця); заслужений архітектор України М. Шолудько (село Здовбиця), народний майстер декоративно-ужиткового мистецтва Української РСР М. Ванчик (село Буща), живописець, заслужений художник України М. Шимчук (село Копиткове), скульптор В. Шолудько (село Здовбиця); актор, народний артист України Г. Морозюк (село Ступне), спів­ак (баритон), заслужений артист Української РСР Я. Кульчинський (село Дермань), артистка роз­мовного жанру, заслужена артистка України Г. Грицюк-Левчук (село Заліс­ся); заслужений тренер України (волейбол) А. Демчишин (Мізоч). В ур­очищі святого Миколая у Гільчі бували Т. Шевченко, Олена Пчілка із дочкою Лесею Українкою, І. Нечуй-Левицький, М. Рильський.