Крісті Агата — Енциклопедія Сучасної України

Крісті Агата

КРІ́СТІ Агата (Christie Agatha; 15. 09. 1891, м. Торкі, графство Девоншир, Велика Британія – 12. 01. 1976, м. Воллінґфорд, графство Оксфордшир, Велика Британія) – англійська письменниця. Друкувала твори за прізвищем пер­шого чоловіка (повне ім’я та дівоче прізвище – Агата-Мері-Кла­риса Міллер; прізвище після дру­гого одруження – Малловен). Середню освіту здобула вдома, брала уроки музики в Парижі (грала на фортепіано, чудово спі­вала), закін. курси медсестер, а також фармакології та хімії (під час 1-ї та 2-ї світ. воєн працювала у військ. шпиталі). Належить до когорти найвідоміших письменників детектив. жанру, книги яких друкувалися найчисельнішими накладами та перекладені найбільшою кількістю мов. У різних країнах світу вийшло бл. 4 млрд прим. англ. і по­над 100-ма ін. мовами її детективів. За підрахунками ЮНЕСКО, найчастіше на іноз. мови перекладали твори сценаристів студії В. Діснея, К., Ж. Верна, В. Леніна, В. Шекспіра, Е. Блайтон, Б. Картленд, Д. Стіла, Г.-К. Андерсена та С. Кінґа.

Загалом вона опублікувала 68 романів (з них 6 – під псевд. Мері Вестмакотт), 16 п’єc, 19 збірок. оповідань. Дебютувала романом «The Mysterious Affair at Styles» / «Таємнича історія у Стайлзі» (1915, опубл. 1920). Пізніше гол. герою цього роману – детективу-бельгійцю Еркюлю Пуаро – присвятила цілу серію творів (33 романи, 1 п’єсу і 54 оповідання). 1927 у оповіданні «The Tuesday Night Club» / «Вечірній клуб “Вівторок”» вперше з’я­вився ще один культ. герой К. – Місс Марпл (про неї згодом опубл. 12 романів і 2 збірки опо­відань). Ці 2 персонажі детективів К. завоювали якнайширшу популярність, посівши місце по­ряд з такими класич. героями, як Шерлок Холмс англ. письменника А. Конан Дойля та Мегре франц. письменника Ж. Сіменона. Серед ін. персонажів, які створила К., – Капітан Ґастінґс, Старший інспектор Джеп, Міс Лемон (усі – у творах про Еркюля Пуаро), Полковник Рейс (4 романи, з них у 2-х – разом з Еркюлем Пуаро), Паркер Пайн (12 оповідань), Томмі і Таппен Бересдорф, Суперінтедант Батл. Найвідоміші зб. оповідань: «Poirot Investigates» / «Пуаро розслідує» (1924), «The Thirteen Problems» / «Тринадцять загадкових випад­ків» (1933); романи: «The Murder of Roger Ackroyd» / «Убивство Роджера Екройда» (1926), «Peril at End House» / «Загадка “Ендхауза”» (1932), «Murder on the Orient Express» / «Вбивство у “Східному експресі”» (1934), «The ABC Murders» / «Убивство за абеткою» (1936), «Ten Little Nig­gers» / «Десять негренят» (1939; К. вважала цей твір найкращим і найвдалішим у своїй кар’єрі; від 1940 через політкоректність почав виходити під назвою «And Then There Were None» / «І нікого не стало», іноді – як «Ten Little Indians» / «Десять індіанців»), «N or M?» / «Н або М?» (1941), «The Body in the Library» / «Тіло у бібліо­теці» (1942), «Crooked House» / «Кривий будиночок» (1949), «A Pocket Full of Rye» / «Кишеня, повна жита» (1953), «The Pale Horse» / «Вілла “Білий кінь”» (1961), «Third Girl» / «Третя дівчи­на» (1966); п’єси: «The Mouse­trap» / «Мишоловка» (вперше поставлена 1952, донині не схо­дить зі сцен Лондона), «Witness for the Prosecution» / «Свідок обвинувачення» (1953). Твори К. належать до т. зв. інтуїтив. детективу, у якому розкриття злочину відбувається завдяки притаманній героям психол. проникливості. У них відсутні описування насильств, катувань, вони не наводять на читачів жах, засуджують жадібність, надмір­не честолюбство, пристосуван­ство, споживац. психологію та бездуховність. К. жодного разу не зробила темою своїх романів, оповідань і новел секс. злочини. Її детектив. сюжетам характерні динамічнісь, яскрава індивідуалізов. мова персонажів.

Гол. герої зосереджуються не на дослідженні доказів, а на спостереженні за поведінкою ін. персонажів, які можуть бути потенцій. злочинцями, на виявлен­ні аналогій, досить важливими для них є зміст і структура діалогів. Вони, як правило, не завжди мають гарну зовнішність, однак вражають гострим розумом, логіч. мисленням, надспо­стережливістю, умінням зводити та аналізувати випадк. і розрізнені факти, розкривати на їхній основі злочини. Злочинці її творів не мусили бути незвичайними, а мотиви злочинів якимись екстраординарними. Праця фар­мацевтом посприяла тому, що 83 злочини у її детективах були здійснені унаслідок отруєнь. У деяких творах К. порушила гострі соц. проблеми, зокрема щодо несправедливостей у судочинстві. Вийшло також її 2 поет. зб. – «Path dreams» / «Шлях мрії» (1924) та «Poetry» / «Поезії» (1973), написані переважно у дусі англ. балад. 1956 К. була нагороджена орденом Британ. імперії, а 1971 удостоєна звання Дама-Командор цього ордену. Від 1958 очолювала англ. Детектив. клуб. 1977 посмертно видано її «An Auto-biography» / «Автобіографія». За творами К. знято значну кількість х/ф, зокрема у Великій Британії, США, Франції та РФ. 1987 С. Говорухін (також автор сценарію) на Одес. кіностудії здійснив екранізацію роману «Десять негренят» (перша у світі стрічка, яка зберегла початк. назву та песиміст. характер кінцівки; серед її знач. відступів – любовна сцена між Вірою та Філіпом і мотивація справж. вбивці), яка у наступ. році посіла 6 м. за прокатом у СРСР. Укр. мовою твори К. перекладали В. Брюґґен, М. Дмитренко, А. Єв­са, В. Мусієнко, М. Олійник, В. Хиж­няк, В. Шовкун, Ю. Лівшиць, О. Парунов, Н. Романовська, В. Хазін, В. Чвазова; їх видавали вид-ва «Дніпро», «Мо­лодь» (обидва – Київ), «Донбас» (Донецьк), «Клуб сімейного дозвілля» (Харків), журнали «Пра­пор» / «Березіль» (Харків) і «Все­світ» (Київ) та ін. 1997 у вид-ві «Знання» (Київ) надрук. посіб. для навч. читання англ. мовою «End­less Night» / «Нескінченна ніч», 1999 – «Hercule Poirot’s Christ­mas» / «Різдво Еркюля Пуаро».

Тв.: укр. перекл. – Три повісті: Запізніла розплата. Таємниця Індіанського острова. П’ятеро поросят. К., 1971; На кого вкаже палець // Стаут Р. Дзвінок у двері. Шаша Л. Кожному своє. Крісті А. На кого вкаже палець. К., 1983; Знахід­ка у бібліотеці. Свідок обвинувачення. Червоний сигнал // Зневажаючи закон: Зб. зарубіж. детективів. К., 1990; Запізніла розплата. Таємниця Індіансь­кого острова. К., 1991; Запізніла розплата. Таємниця Індіанського острова. П’ятеро поросят // Крісті А. Інспектор Пуаро та інші. Д., 1991; Свідок обвинувачення. Любов незнайомця. Черво­ний сигнал. Дельфійський оракул. Таємниця іспанської шалі. Крадіжка в готелі «Гранд-метрополітен». Знахідка у бібліотеці // Крісті А. Дельфійський оракул: Зб. оповідань. К., 1992; Любов незнайомця // Книга пригод: В 3 т. Т. 2. К., 1995; Тринадцять загадкових випадків. Х., 2003; 2011; Тіло в бібліотеці. Х., 2008; Перст провидіння. Х., 2009; Немезида. Х., 2009; Гра дзеркал. Х., 2009; Оголошено вбивство. Х., 2010; Забуте вбивство. Х., 2010; Карибська криза. Х., 2011; Тріснуло дзеркало. Х., 2011; Кишеня, повна жита. Х., 2012; Поїзд о 4.50 з Педдінгтона. Х., 2012; Убивство в будинку пастора. Х., 2012; у ж. «Прапор» – Смерть у шампанському // 1981. № 5–9; Вбивство відбудеться в п’ятницю // 1985. № 6–10; Третя квартирантка // 1988. № 10–12; 1989. № 1–10; у ж. «Всесвіт» – Свідок обвинувачення // 1984. № 2; Червоний сигнал // 1986. № 5; Лю­бов незнайомця // 1989. № 1–10; Крадіжка в готелі «Гранд-метрополітен» // 1989. № 8; У готелі Бертрама // 1999. № 8, 9–10; Приборкання Цербера // 2010. № 1/2; рос. перекл. – Сочинения: В 5 т. Москва, 1990; Собрание сочинений: В 42 т. Москва, 1995–2003.

Літ.: Кристи А. Автобиография / Пер. с англ. 2002; Хэк Р. Герцогиня Смерти. Биография Агаты Кристи / Пер. с англ. 2011 (обидва – Москва).

Н. І. Шушківська, А. І. Шушківський


Покликання на статтю
Н. І. Шушківська, А. І. Шушківський . Крісті Агата // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=2068 (дата звернення: 17.09.2021)