ДАВТЯ́Н Вагаґн Арменакович ( 15. 08. 1922, м. Арабкір, Вірменія — 21. 02. 2006, Єреван) — вірменський письмен­ник. Член СП СРСР (1949). Акад. НАН Вірменії (1996). Заслужений діяч культури Вірм. РСР (1971). Держ. премії Вірм. РСР (1977, 1985). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Єреван. університет (1948). Працював у ред. вірм. часописів; 1990–94 очолював СП Вірменії. Автор зб. поезії («Перше коха­н­ня», 1947), («Ранок світу», 1950), («Світанок у горах», 1957), («Літній грім», 1964), («Неопалима купина», 1972), («Оповідь про любов», 1982), («Вранішнє світло», 1984); поеми про вірм. державниц. рух 9 ст. («Тондракійці», 1961); зб. істор. поем («Дим Вітчизни», 1969); зб. віршів і поем («Без­со­н­ня», 1987); кн. («Добрий велетень. Зу­стрічі з Вільямом Сарояном», 1979), зб. літ.-крит. статей («Спочатку було слово...», 1989) та ін. Пере­клав вірм. мовою окремі поезії Л. Первомайського («Шість імен», «Уляна», цикл віршів про Вірменію), Л. Дмитерка («Осінь», «Ти жила на голубому Доні», «Береза»), В. Кочевського («Чому я про Вірменію пишу», «Вірменія», «Дзюркотав струмок під каменем» — у зб. / «Від­блиски», 1973); деякі з них опубл. у зб. («Золоті ворота», 1977) та («Ліра братства: поети України про Вірменію», 1983). Написав низку статей про Т. Шевченка. Окремі твори Д. пере­клали Л. Первомайський, М. Лещенко та ін.