КОНХІОЛО́ГІЯ (від грец. ,  — черепашка та …логія) — галузь зоології, що ви­вчає черепашки, пере­важно молюсків (або мʼяку­нів). Ін. назви: конхологія, конхіліологія. Черепашка молюсків є твердим мінерал.-орган. скелетом (за­звичай зовн., у деяких груп — внутр.), який складається з одного або декількох зчленованих елементів і виконує захисну функцію. Черепашка або її елементи секретуються клітинами шкіряної складки (мантії), що оточує основу тулуба мо­­люсків і має декілька шарів. Зовні роз­ташований конхіоліновий шар (періостракум), який знач. мірою складається з орган. речовини й захищає роз­міщені глибше шари від роз­чине­н­ня; з ним також повʼязане забарвле­н­ня черепашки більшості молюсків. Під періостракумом знаходиться середній вапнистий призматич. шар (ос­­тракум), зсередини до нього при­­лягає внутр. (також вапнистий) перламутровий шар — гіпостракум. Із призматич. шаром повʼя­зані забарвле­н­ня й візерунок поверх­ні черепашки деяких молюсків. Перламутровий шар доб­ре роз­винений у нижчих черевоногих, багатьох двостулкових та зовн.-черепашк. головоногих (напр., Nautilus) молюсків. Як правило, черепашка молюсків містить усе тіло тварини або прикриває лише його частину, однак у багатьох випадках вона обро­стає мантією, до певного ступ. редукується (аж до повної від­сутності в дорослих особин, напр., слизнів), інколи стає вну­­трішньою. Заг. ви­гляд, будова та форма черепашки значно змінюються в межах типу Mollusca і часто дуже від­різняються навіть у межах класів або окремих рядів. За­звичай черепашка молюсків формується протягом 2-х або 3-х послідовних стадій індивід. роз­витку і від­повід­но скла­дається з 2-х або 3-х частин. Декілька перших верх. обертів (1–3, іноді більше) називають ембріональними (або протоконх-1), оскільки вони є вже в молодих молюсків, що виходять з яйцевих (ембріонал.) оболонок. На­ступна частина черепаш­ки за­звичай формується під час личинк. стадії; називається про­­токонхом-2. Якщо молюски не мають личинки, протоконх-2 у них від­сутній. Багато молюсків характеризуються видоспецифіч. орнаментом протоконха; іно­­ді скульптура на поверх­ні ем­­брі­онал. та личинк. звоїв різко від­різняється та (або) пред­ставлена склад. по­єд­на­н­ням най­дрібніших гранул, горбочків, реберець тощо. Частину черепашки дорослого молюска, сформова­ну після заверше­н­ня ембріонал. та личинк. (якщо є) стадій, називають телеоконхом.

Перші описи молюсків, зокрема їхньої черепашки, трапляються вже у книгах давньої Індії та Ки­­таю. Давньогрец. учений Аристотель роз­різняв чимало видів молюсків і вперше здійснив спро­бу їх класифікувати. Історія ви­вче­н­ня молюсків Пд.-Сх. Європи, зокрема України, нараховує прибл. 250 р. Її від­лік починають від виходу 10-го вид. кн. «Syste­ma Naturae» («Система природи», 1758) К. Лін­нея — засн. сучас. системи тварин. світу. Сис­­тематичні дослідж. черепашок молюсків континентал. водойм України, Чорного та Азов. морів започаткував П. Пал­лас. Важли­вий внесок також зробили Е. Ейх­вальд, В. Ульянін, М. Андрусов, С. Зернов, Я. Старобогатов, К. Мі­­лашевич, В. Жадін, праці яких не втратили свого значе­н­ня донині. Серед конхіологів України 2-ї пол. 20 ст. — В. Здун, В. Іванців, Д. Макаренко, А. Стадничен­ко, П. Гожик, В. Корнюшин, В. Ані­­стратенко, В. Поліщук, О. Черно­горенко. Гол. пріоритетами нинішнього роз­витку конхіол. дослідж. в Україні є детальне ви­вче­н­ня мікро- та макроморфології черепашки із залуче­н­ням сучас. методик. Також залишається актуал. опис нових видів, зокрема тих, що зʼявилися в фауні країни нещодавно (види-вселенці). Осередки конхіологів в Україні поширені нерівномірно. Групи фахівців працюють у Зх. Україні — С. Бакаєва, Р. Гураль, Н. Сверлова (усі — Львів), на Пд. — В. Золотарьов, Н. Шурова, М. Сон (усі — Одеса), В. Му­­ріна, І. Бондарев, М. Ревков (усі — Севастополь), Л. Даценко, І. Ха­­ліман (обоє — Мелітополь), Н. Ви­­чалковська, С. Крамаренко (обоє — Миколаїв), Т. Алек­­сенко (Херсон), С. Леонов, Г. Прокопов (обоє — Сімфе­рополь), у центр. частині України молюсків досліджують учні школи А. Стадниченко (Житомир), а також В. Аністратенко, О. Аністратенко, О. Байдашников, І. Балашев, П. Гожик, О. Дег­­тяренко, В. Коваленко, В. Присяжнюк, Д. Лукашов, О. Протасов (усі — Київ) та ін.