Близькосхідний інститут

БЛИЗЬКОСХІ́ДНИЙ ІН­СТИТУ́Т (Ін­ститут східних мов) — на­вчально-освітній заклад. Засн. у Києві навесні 1918 Є. Сташевським, П. Богаєвським та І. Бабатом (вони також були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консул. і комерц. факультети, при­значався для під­готовки дипломат. кадрів незалежної України. Про­грамою перед­бачалося опанува­н­ня студентами мов, історії та культури близько-, середньо­східних і балкан. країн. Араб. і турец. мови викладав Т. Кезма, перську — М. Джафар та П. Лозієв, історію — А. Кримський. 1920 Б. і. реорганізовано в Ін­ститут зовнішніх зносин з на­вчальними циклами: близько­східним, англосаксонським, германським, романським, словʼянським. У подальшому Ін­ститут пере­творено на Торг.-промисловий технікум, при якому від 1924 функціонував Вищий семінар сходо­знавства. Доробок семінару — ви­да­н­ня «Востоковедение. Etudes orientales» (1925), що містило матеріали Л. Левитського, Б. Курца, І. Фальковича та ін. 1925 семінар обʼ­єд­нався з подібнимсемінаром, що діяв при Київському ін­ституті народного господарства, після чого орієнталістичний центр став незабаром філіалом утвореної в Харкові (1926) Всеукраїнську наукову асоціацію сходо­знавства.

Завантажити статтю