БОЛОТОЗНА́ВСТВО — галузь науки, що ви­вчає болота, особливості їхнього формува­н­ня, роз­міще­н­ня на території, роз­витку та викори­ста­н­ня. Б. досліджує болота як природні утворе­н­ня в цілому, а також їхні осн. компоненти — торфовий поклад, рослин. покрив та гідрологію. Роз­виток Б. повʼязаний із роз­витком таких наук як геоботаніка, гідрологія, торфознавство. У Рос. імперії Б. почало роз­виватися на­прикінці 19 ст. у звʼязку з необхідністю освоє­н­ня боліт як корм. угідь та для видобутку торфу. Особл. роз­витку набуло в СРСР у 20–30-і рр. Серед рад. учених-болото­знавців — В. Сукачов, С. Тюремнов. В Україні роз­виток Б. повʼязаний з іменами Є. Лавренка, Д. Зерова, Є. Брадіс та Г. Бачуриної. Україна є однією з держав, для території якої роз­роблено 1973 під керівництвом Є. Брадіс торфово-болотне ра­йонува­н­ня. Нині осн. напрямами роз­витку Б. є дослідж. динаміки рослин. покриву під впливом антропоген. чин­ників, рац. викори­ста­н­ня боліт, їхнє екол. значе­н­ня та охорона. Б. також охоплює дослідже­н­ня рослин. ресурсів боліт (насамперед лікар. рослин і ягід) та їх созологіч. значе­н­ня (рідкіс. типів боліт, рослин. угруповань, видів флори та фауни, унікал. торф. покладів). Б. ви­вчають в Ін­ституті ботаніки ім. М. Холодного НАНУ, Укр. н.-д. гід­ро­метеорол. ін­ституті. Болото­знавці України під­тримують звʼязки зі спеціалістами Польщі, Білорусі, РФ з метою збереже­н­ня й рац. викори­ста­н­ня боліт в екол. мережах.