КОНДРАТЮ́К Андрій Іванович (06. 05. 1938, хутір Отраже Костопільський пов. Волинська губ., нині Березнівського р-ну Рівненської обл. — 02. 02. 2019, Рівне, похований на батьківщині) — прозаїк, літературо­знавець, пере­кладач. Член Національної спілки письмен­ників України (1990). Літературна премія «Благовіст» (1999). Закінчив Львівський університет (1962). Працював у редакціях газет, на Приморському радіо (м. Владиво­сток, РФ); 1967–68 — референтом видавництва «Молодь» (Київ). У 1960-х роках за­знав пере­слідувань, був від­лучений від літературного про­­цесу і праці за фахом з ідеологічних мотивів. У творчості продовжував реалістичні традиції української класичної літератури. Написаний 1966–67 роман «Дорога до матері» (Р., 2009) уперше видав під на­звою «Важке про­зрі­н­ня» (Київ, 1990). Автор книг про дерева і квіти, рослин­ну символіку у фольклорі та художній творчості «З вишневого саду» (1991; 2007), «На горі сосна золоторясна» (1995), «Зацвіла в долині червона калина» (2003); книг прози «Новели нашого хутора» (1999), «У світлі спогаду», «Світло любові» (обидві — 2003; усі — Київ), «Добром зі­гріте серце» (2010); літературо­знавчих досліджень «Поклик творчості. Бесіди про літературу і життя» (2003, спів­автор), книги спо­стережень «Краса зникаюча і вічна» (2006, том 1; 2007, том 2); романів «Хутір», «Поза межами суєти» (обидва — 2005), «Ви­промінюва­н­ня любові» (2006), «Ви­гнанець» (2008); збірників есе та оповідань «Гості з Арґентини» (2009; усі — Рівне), «Геній поза Батьківщиною» (Київ, 2012). Спів­автор пере­кладу з іспанської мови роману «Темна ріка» (1976) арґентинського письмен­ника А. Варели; упорядник тематичних збірників про природу «Лісова скринь­ка» (1983) та «Уклін землі» (1985; усі — Київ).