Корш Федір Євгенович

Визначення і загальна характеристика

КОРШ Федір Євгенович (Корш Фё­дор Евгеньевич; 22. 04(04. 05). 1843, Москва — 16. 02(01. 03). 1915, там само) — російський мовознавець, перекладач і поет. Син відомого рос. видавця, жур­наліста та перекладача 19 ст. Є. Корша, діяльність якого високо цінували О. Герцен, І. Тургенєв і який був знайомий з Т. Шевченком. Доктор філології (1877), академік С.-Петербур. АН (1900). Дійсний член НТШ. Учень О. Бо­дянського, у якого вивчав укр. мову, оволодів нею настільки, що писав вірші (підписував псевд. Хведір Корж) та наук. праці. Піс­ля закінчення Моск. університету (1864) залиш. на каф. рим. словесно­сті для підготовки до професор. звання. 1865–67 — викладач у пансіоні Ціммермана та Олександрів. військ. училищі. 1868 захистив магістер. дис. про лат. віршування, обраний штат. доцент кафедри грец. словесності Моск. університету. Перебував у наук. відрядженні у Берліні (1868), Відні (1869), Ри­­мі (1870), де вивчав зх.-європ. мови та літ-ри. 1870–1901 — у Моск. університеті (з перервою): від 1877 — екстраординар., від 1882 — ординар. професор кафедри рим. словесності, від 1893 — засл. проф.; водночас 1892–1915 — ординар. проф. перс. словесності Лазарев. інституту сх. мов (Москва); 1890–92 — професор кафедри класич. філології Новорос. університету (Одеса). Голо­ва Сх. (від 1887) та Слов’ян. (від 1892) комісій Моск. археол. товариства, Комісії для редакції укр. перекладу Євангелія (від 1905), Комісії з видання творів О. Пушкіна (від 1906), Товариства слов’ян. культури (від 1908), Комісії зі складання діалектол. карти Росії (від 1909). Член Копенгаґен. філол. та Угро-фін. (Фінляндія) т-в. Почес. чл. Університету св. Володимира у Києві, Харків. та Новорос. університетів. Володів багатьма класич., європ. і сх. мовами, перекладав із них. Наукові дослідження: класична філологія, порівнял. мовознавство, слов’янознавство, сходознавство, історія літ-ри. Цікавився проблемами укр. культури, історії, мови, рішуче виступав про­ти рос. шовінізму у ставленні до українського народу («К спору об украинской культуре» // «Украинская жизнь», 1912, № 2; «Об украинском национальном возрождении» // там само, 1913, № 1; «Украинцы и Австрия» // там само, № 2; «Украинский народ и украинский язык» // «Известия Общества славянской куль­ту­ры», 1913, т. 2, кн. 1). Досліджував творчість Т. Шевченка («Памяти Т. Г. Шевченко» // «Утро России», 1911, № 6; «Шевченко среди поэтов славянства» // «Сборник, посвященный памяти Т. Г. Шев­ченко», Москва, 1912; «Тарас Григорьевич Шевченко (1814–1914): Его литературное и общественное значение» // «Русские ведомости», 1914, 25 фев­раля; вірш «Хулителям Шевченко» // «ЛНВ», 1914, № 2). Обстоював думку про віршов. будову «Слова о полку Ігоревім», опублікував його ритмізов. текст («“Слово о полку Игореве” (Исследование и текст)», С.-Петер­бург, 1909), здійснив аналіз тюр­кізмів у цій пам’ятці («Турецкие элементы в языке “Слова о пол­ку Игореве”», С.-Петербург, 1904). Із П. Фортунатовим та О. Шахматовим ініціював підготовку до­повіді-записки «Объ отмѣне стѣс­неній малорусскаго пѣчатнаго слова» (1905), унаслідок чого низку обмежень у вживанні української мови було знято. 1906–07 спільно з О. Шахматовим запропонував кандидатуру І. Франка в дійсні чл. С.-Петер­бур. АН (уряд заборонив це обрання). Очолював Ювілейні комітети з від­значення 50-річчя від дня смер­ті Т. Шевченка (1911) і 100-річ­чя від дня його народж. (1914). Брав участь у зборі коштів на пам’ятник йому у Києві. Захоплювався укр. театром («Привет малорусской труппе в Москве» // «Газета Гатцука», 1886, № 51). Наук. і громад. діяльність К. високо цінували в Україні, зо­крема А. Кримський у ст. «Академік Ф. Є. Корш як українолюбець-українознавець» (1915), О. Лотоцький у мемуарах «Сторінки минулого» (Варшава, 1938), Д. Мордовець, С. Єфремов та ін.

Завантажити статтю