МАРГО́ЛІН Арнольд Давидович (05(17). 11. 1877, Київ — 29. 10. 1956, Вашинґтон) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Син Давида, батько Любові Марголіних. Член-кореспондент УВАН у США, почес. д-р УВУ в Мюнхені (1950). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1900), продовжив навч у м. Ляйпциґ (Німеч­чина) та Ліон (Франція). За­ймався адвокат. практикою в Києві, зокрема захищав права євреїв, які по­страждали внаслідок погромів, укр. громад.-політ. діячів (серед яких – А. Лівицький). Ген. секр. Пд.-рос. від­діл. Союзу за рівні права євреїв у Росії (1905–17), засн. і голова Євр. територ. організації (1906–13). У 1911–13 брав активну участь у Бейліса Справі, за що виключений із Палати юристів (поновився після Лютн. революції 1917). У червні 1917 став чл. ЦК Труд. нар.-соціаліст. партії, 1918 пере­йшов до УПСФ. Від квітня 1918 — ген. суддя УНР; від липня того ж року — сенатор карного суду ген. суду Держ. сенату геть­мана П. Скоропадського; за Директорії УНР — товариш (заст.) Міністра закордон. справ. Член укр. делегацій на пере­говорах із франц. військ. командува­н­ням в Одесі та на Париз. мирній конф. 1918–20, дипломат. пред­ставник УНР у Великій Британії. Від 1922 — у США. Читав лекції з історії Сх. Європи у Пенсильван., Колумбій. та ін. університетах, викладав в Укр. тех. ін­ституті у Нью-Йорку (1954–55 — його президент), був спів­роб. тижневика «Народна Воля». Актив. діяч, кер. Правн. секції УВАН у США. Ви­ступав у ЗМІ і публічно, об­стоюючи право українського народу на суверен­ність. Досліджував становище євреїв у країнах Сх. Європи, історію укр. дипломатії 1917–20. У 2003 О. Муратов у рамках культурол. проекту «Обрані часом» зняв за влас. сценарієм д/ф «Арнольд Марголін — видатний українець і єврей».