МИКИ́ША Тарас Михайлович (02. 02. 1913, с. Приймівка Лубен. пов. Полтав. губ., нині Приймівщина Оржиц. р-ну Полтав. обл. — 14. 03. 1958, Буенос-Айрес) — піаніст, композитор, педагог. Син М. Микиші. Лауреат Між­нар. конкурсу піаністів ім. Ф. Ліста (Будапешт), конкурсу співу і фортепіано Віден. муз. академії (обидва — 1933, 2-а премія) та конкурсу фірми «Без­ендорфер» у Відні (1935, 1-а премія). Муз. освіту здобув спочатку в Києві (кл. Г. Любомирського, П. Козицького), згодом — у Москві (кл. Б. Яворського). Від 1927 навч. у Віден. муз. академії (кл. фортепіано Й. Сафіра, Й. Майєра, композиції — Й. Маркса), 1930–33 — у Вищій муз. школі у Відні (кл. фортепіано П. Вайнґартена). Дебютував 1933 у Будапешті. 1934 після вимоги рад. уряду повернутися до Москви від­мовився від рад. громадянства й отримав документ, який видавався Лігою Націй для біженців без громадянства. Ви­ступав із концертами у Львові (1932), Відні (1933, 1941–45), Рот­тердамі (Нідерланди), Стокгольмі (обидва — 1934), Ужгороді (1936), Берліні (1942), Бреслау (нині Вроцлав, Польща, 1943), містах Румунії, Угорщини, Чехословач­чини, Югославії. Як від­значали критики, характер. рисою його гри була словʼян. мʼ­якість, схильна до меланхолії лірика, досконала тех. майстерність. 1946 пере­їхав до Парижа. 1947 здійснив концертне турне до Пд. Америки, де після успіш. концертів отримав арґентин. громадянство. Від­тоді мешкав у Буенос-Айресі, продовжував ви­ступати в ансамблях і як соліст. У репертуарі — транс­крипції творів Й.-С. Баха, композиції Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Й. Брамса, С. Рахманінова, О. Скрябіна, К. Дебюс­сі, М. Равеля, а також укр. композиторів Л. Ревуцького, В. Косенка, М. Колес­си, В. Барвінського. Як композитор звертався пере­важно до камерно-інструм. музики, інколи брав за основу українські народні пісні, використовуючи варіац. техніку.