КО́ВТУН Валерій Петрович (22. 10. 1944, м. Ясинувата Сталінської, нині Донецька обл. — 03. 02. 2005, Київ) — артист балету, балет­мейстер, педагог. Чоловік Т. Таякіної. Доцент (1997). Народний артист СРСР (1978). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1986). Премія імені В. Ніжинського Французької академії танцю (1977). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Лауреат між­народних конкурсів артистів балету у м. Варна (Болгарія, 1970, 3-я премія) та Москві (2-а премія), 10-го Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Берліні (обидва — 1973). Закінчив Київське хорео­графічне училище (1965; клас І. Булатової), Державний ін­ститут театрального мистецтва (Москва, 1982; курс Р. Захарова). 1965–68 — соліст балету Харківського театру опери та балету імені М. Лисенка; 1968–85 — соліст балету, 1985–87 — головний балет­мейстер Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка; 1988–89 — балет­мейстер Київконцерту; 1989–98 — головний балет­мейстер Київського театру класичного балету, 1998–2005 — Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, водночас 1994–2004 — головний балет­мейстер і педагог трупи «Ballet International de Ochi» («Між­народний балет Очі», м. Наґоя, Японія). За сумісництвом 1983–86, 1992–2003 — завідувач кафедри хорео­графії та пластичного вихова­н­ня Київського ін­ституту театрального мистецтва. Танець К. від­значався над­звичайно легкістю та віртуозністю, що не знала технічних пере­шкод, стилістичною чистотою, аристократичним благородством, поетичністю. Його романтичні герої захоплювали пристрасністю, глибиною і драматизмом почут­тів. Був май­стром дуетного танцю. В основі балет­мейстерських робіт К. — класичний танець. Його по­становки від­значалися мас­штабністю, яскравою образністю та поліфонічністю хорео­графічного мисле­н­ня. У Київському театрі опери та балету імені Т. Шевченка здійснив по­становки балетів «Спляча красуня» (1980), «Лускунчик» (1986; 1991 — у Сербській опері, м. Нови Сад та Художньо-спортивному ансамблі «Балет на льоду», Київ; 1992 — у Київському театрі класичного балету, 2003 — Словенській опері, м. Марибор), «Лебедине озеро» (1987; 1989 — у Київському театрі класичного балету, 1992 — Сербській, 1997 — Словенській операх, 2001 — Київському музичному театрі для дітей та юнацтва) П. Чайковського, «Баядерка» Л. Мінкуса (1985; 1995 — у Румунському (Бухарест), 2003 — Словенській операх), «Лілея» К. Данькевича (2003); у Київському театрі класичного балету — «Жізель» А. Адана (1990; 1994 — у «Між­народному балеті Очі», 1999 — Словенській опері, 2000 — Київському музичному театрі для дітей та юнацтва), «Біла сюїта» (1990), «Франческа да Ріміні» на музику П. Чайковського (1990; 1999 — у Словенській опері), «Болеро» М. Равеля (1992); у «Між­народному балеті Очі» — «Коп­пелія» Л. Деліба (1994), «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1995, 2001), «Корсар» А. Адана (1997), «Сомнамбула» на музику П. Чайковського (2004, також у Київському музичному театрі для дітей та юнацтва), «Паризькі веселощі» на музику Ж. Оф­фенбаха (2004); у Київському музичному театрі для дітей та юнацтва — «Бал у Штраус­са» на музику Й. Штраус­са, «Свято в Севільї» на музику Ж. Мас­сне (обидві — 2000), «Петрик і Вовк» (1999), «Ромео і Джульєт­та» (2002), «Попелюшка» (2004) на музику С. Прокофʼєва. Гастролював у багатьох країнах світу, зокрема в Португалії, Канаді, Франції, Італії, Іспанії, Німеч­чині, Данії, Швейцарії, Бельгії, Японії, Індії, Єгипті. Серед учнів — Т. Білецька, М. Білоцерківський, С. Бондур, К. Віновой, О. Горбач, Я. Гладких, Т. Голякова, І. Гордійчук, І. Дворовенко, Г. Жало, Є. Кайгородов, Д. Клявін, Д. Матвієнко, О. Філіпʼєва.