Кастелівка

КАСТЕ́ЛІВКА — житлова дільниця у Львові. Розташ. між сучас. вул. Генерала Чупринки, О. Кольберґа, Акад. А. Сахарова, І. Нечуя-Левицького, І. Горбачевського. До вересня 1939 К. входила до складу більшої дільниці Новий Світ, нині — у межах Франків. р-ну. Назва походить від прізвища італ. родини Кастеллі (або Кастелло), яка оселилася у Львові наприкінці 16 ст. Багато членів цієї родини традиційно були архітекторами, зокрема й Антоніо Кастеллі, який, імовірно, саме тут мешкав у 1740–50-х рр. у влас. садибі. К. була позначена на кадастр. карті Львова 1849. Оскільки К. сформувалася у 1880-х — 1930-х рр., то в її забудові переважають споруди у стилях історизму, сецесії, модернізов. класицизму, ар деко та функціоналізму. Планомірне освоєння цієї тер. почали у серед. 1880-х рр. арх. Ю. Захаревич та І. Левинський, які перетворили старе периферійне передмістя у привабливий для мешканців р-н вілл, оточених садами. Розроблена Ю. Захаревичем містобуд. концепція була для Львова наприкінці 19 ст. новаторською, наближеною до ідей «міста-саду» Дж. Неша і Е. Говарда. К. стала першим у Львові великим р-ном комплекс. індивід. забудови, престижної та комфортної. 1888–98 тут зведено десятки неоромантич. вілл, вдало вписаних у ландшафт. На поч. 20 ст. їх було понад 50. Проектантом більшості споруд був Ю. Захаревич. Відправ. пунктом забудови стала школа св. Марії-Маґдалини (нині середня школа № 3), споруджена 1883 на перехресті сучас. вул. С. Бандери, № 11 та Генерала Чупринки, № 1. Від школи розходилися вул. Крижова (Хрестова, нині Генерала Чупринки) і Марії-Маґдалини (нині О. Кольберґа). Лівий бік вул. Крижова став пн. кордоном К., її досі, до перехрестя з сучас. вул. І. Левинського, складають переважно особняки кін. 19 — поч. 20 ст. Серед перших особняків К. — будинки на вул. Крижова, № 5 (запроектував Ал. Каменобродський для Я. Бромільського) і № 11 (Ю. Захаревич для К. Скварчинської; дійшла до нашого часу у значно зміненому вигляді; обидві — 1889–90). У 1889–90 виник комплекс із 3-х будинків на вул. Марії-Маґдалини, № 4, 6, 8. Вілла родини Мадейських «Марія», збудована тоді ж на вул. Т. Ленартовича (нині І. Нечуя-Левицького), № 20 — одна з перших споруд на К. Новим для Львова став архіт. образ цієї вілли, який ґрунтувався, крім розвитку типів зх.-європ. вілл 2-ї пол. 19 ст. у стилі вернакуляризму, на інтерпретації форм нар. галиц. архітектури, з дерев’яними деталями. Основою нової містобуд. структури К. стала вул. На Віллах (від 1895 — Л. Набеляка, нині — І. Котляревського). Вона проходила складним рельєфом і мала примхливу, із вигинами, конфігурацію, та досі є найхарактернішим збереженим реліктом старої дільниці. На поч. 1890-х рр. виник один із найоригінальніших куточків К. — невеликий мальовничий курдонер, який складають будинки на вул. І. Котляревського, № 27–37. Два особняки під ниніш. № 29 і 31, споруджені фірмою І. Левинського 1891–92 за проектами Ю. Захаревича, первісно відкривали другий десяток віл К. Опорядження фасадів демонстрували різноманітність мальовничих форм і декор. деталей. Сучас. вигляду обидві споруди набули у перших 2-х десятиліттях 20 ст. Віллу № 29 перебудував 1913 її новий власник арх. Я. Зубрицький. Віллу «Спокійна» Ф. Стейфера на вул. Л. Набеляка, № 33 запроектував 1891 Я.-Т. Кудельський (реалізовано 1892). Особняк під № 27 побудовано 1906 за проектом В. Садловського. Ю. Захаревич також створив у зелених оазисах К. своє родинне гніздо. Його власну віллу «Юлієтка» споруджено 1891–93 у кінці безлюд. тоді вул. На Кастелівку (пізніше — Стріла), в наймальовничішому куточку дільниці (нині вул. Метрологічна, № 14а). Її новаторство полягало в тому, що в ній неоромантизм і стиль «піттореск» сполучили з першими віяннями сецесії. Типовим прикладом ранньосецесій. віллової забудови цієї дільниці є розташ. на перехресті з вул. І. Котляревського вілла № 21 на вул. Генерала Чупринки, зведена бл. 1899–1900, вірогідно, арх. М. Ковальчуком. Останній збудував на К. дві власні вілли на вул. Крижова: першу під № 33 у 1898, другу під № 19 у 1902. Затишність К. приваблювала й ін. архітекторів. В. Равський перший свій особняк поставив на вул. І.-М. Ісаковича (нині І. Горбачевського), № 22 у 1892 (не зберігся). 1896 він збудував ін. особняк на ниніш. вул. Генерала Чупринки, № 61 — споруду, характерну для остан. років історизму. Навпроти, на розі з сучас. вул. А. Мельника, № 72 на вул. Генерала Чупринки 1900 постав особняк архітектора, проф. і ректора Політехніки Ґ. Бізанца. Арх. Ю. Висоцький 1906 спорудив на вул. І.-М. Ісаковича, № 10 влас. будинок у яскраво вираженому сецесій. стилі. Віллова сецесійна забудова кін. 19 — поч. 20 ст. органічно продовжила урбаністичну концепцію К., розроблену Ю. Захаревичем. Його син А. Захаревич був проектантом особняків, зведених у новому стилі на ниніш. вул. І. Котляревського, № 41 (1898), 47 (1903–05), Метрологічна, № 2 і 4 (обидва — 1905). Заг. ідею К., на жаль, не було втілено повністю та у стилістич. чистоті. Від поч. 20 ст. поряд з особняками дільницю почали поступово забудовувати щільними рядами багатоповерх. прибутк. кам’яниць, переважно сецесійних. Прикладами сецесій. архітектури К. стали багатоквартирні будинки на прокладеній 1895 вул. Т. Ленартовича, № 11а (арх. С. Рімер), № 13 (власник і автор планів К.-Ю. Драневич; обидва — 1908) і № 17–19 (власник і проектант Я. Рисяк, 1907), на ниніш. вул. І. Котляревського, № 17–19 (арх. Ю. Горнунґ, 1911), № 22–24 (арх. К. Боублік, 1898), № 25 (арх. О. Лушпинський, 1909), № 26–26а (арх. Я. Рисяк, 1905), І. Богуна, № 5–7 (арх. Т. Обмінський), Генерала Чупринки, № 11а (бюро І. Левинського, вірогідні автори О. Лушпинський і Т. Обмінський; обидва — 1907). Перед 1-ю світ. війною у житл. забудові дільниці став поміт. модернізов. класицизм, зокрема у багатоквартир. будинках на ниніш. вул. Генерала Чупринки, № 49 (арх. Ю. Піонтковський, 1909), І. Котляревського, № 10/12, 37/37а, І. Горбачевського, № 8 (1912–14; усі проектував І. Багенський), Метрологічна, № 1/3, ріг І. Котляревського, № 67 (1911, фірма І. Левинського). У міжвоєнне двадцятиліття (1919–39) архітектори К. спочатку зверталися до стилістики неокласицизму і ар деко (власна вілла К.-О. Юраша на вул. Метрологічна, № 12, 1927–29). У 1930-х рр. популяр. став функціоналізм. Традиції індивід. будівництва на К. продов-жив прихильник цього напрямку А. Фридецький, автор особняка Л. Ебермана на вул. Шимоновичів (нині А. Мельника), № 23 (1936, нині дошкіл. заклад). Нижня частина дільниці у 1930-х рр. змінила свій характер. Тоді нинішні вулиці А. Сахарова, Б. Романицького, Кастелівка отримали комплексну лінійну забудову житл. багатоквартир. будинками у стилі функціоналізму, з високим рівнем комфорту (арх. Г. Зандіґ, С. Кайль, М. Вайтц, Р. Гермелін, С. Мічинський, Ф. Касслер, Д. Вухович, М. Ляксер, Д. Кальмус, Я. Менкер, М. Штадлер). Подібні групи будинків виникли у 1930-х рр. на вул. І. Котляревського після № 32 з правого боку (за проектами А. Хелм-Пірґо, З. Шпербера та ін.). Окремі «вставки» житл. кам’яниць зроблено на вул. Генерала Чупринки, № 53 і І. Горбачевського, № 17, 21. Після 1945 на архіт. образ К. наклали свій відбиток реалії рад. часу. Прикладом «сталінської» житл. архітектури є будинок на вул. І. Котляревського, № 57/61; багатоповерх. забудови 1970-х рр. — житл. будинок на вул. І. Горбачевського, № 22. Нині низку історично цінних вілл К. модернізують, не завжди зі збереженням первіс. вигляду. Негатив. прикладом висот. житл. будівництва став 20-квартир. еліт. будинок, споруджений 2008–11 фірмою «Арніка» на місці будинку пожеж. охорони 19 ст. на вул. Генерала Чупринки, № 3 — він своїм силуетом і об’ємами гостро врізався в істор.-архіт. заповід. ареал старої дільниці.

Розмір шрифту

Кастелівка

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю