КАЛИНО́ВИЧ Іван Олександрович (27. 05. 1893, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 26. 04. 1973, м. Елізабет, шт. Нью-Джерсі, США) — громадський діяч, видавець. На поч. 1914 вступив до Кон­стантинів. військ. училища (Київ). Від 1915 — на фронті, служив у різних частинах рос. армії. Під час Визв. змагань 1917–21 — полковник Армії УНР, учасник Першого Зимового походу (1919–20); старшина, від квітня 1921 — пом. командира кін­ної сотні полку ім. Костя Гордієнка. Після пере­ходу Армії УНР на тер. Польщі був інтернований у таборі м. Вадовиці, згодом з невеликою групою старшин пере­ведений до табору в м. Стржалкув. 1922 ви­їхав до Чехо-Словач­чини, де навч. в Укр. госп. академії у Подєбрадах (1922–27). Один із засн. прогеть­ман. гуртка «Союз студентів-хліборобів» (1922). Від 1927 за­ймався городництвом і молочарством; від 1929 — повіт. агроном товариства «Сільський господар» у м. Золочів (нині Львів. обл.). Рятуючись від політ. пере­слідува­н­ня за активну нац.-просвіт. діяльність серед укр. насел., 1930 пере­їхав на Закарпа­т­тя, учителював. 1939 — учасник бо­йових дій у Карпат. Україні. Пере­бував під на­глядом угор. поліції, заарешт., увʼязнений у концтаборі. Після звільне­н­ня ви­їхав до Німеч­чини. Належав до ближчого кола П. Скоропадського, публікувався у вид. «На від­січ!» (1939–40). Відп. ред. часопису «Українська дійсність» (Берлін, 1940–45). Після 2-ї світової війни працював у Мюнхені; згодом ви­їхав до США, де оселився у м. Мейплвуд (шт. Нью-Джерсі). Був активним в укр. житті, зокрема дописував до укр. еміграц. преси. Архів К. зберігається в УВАН (США).