Калленбах Юзеф-Генрик

КА́ЛЛЕНБАХ Юзеф-Генрик (Kallenbach Józef Henryk; 21. 11. 1861, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 12. 09. 1929, Краків) — польський історик літератури. Закін. гімназію у Львові. У Яґеллон. університеті в Кракові захистив докторат (1884) і здобув габілітацію (1887), присвяч. творчості Я. Кохановського й А. Міцкевича. Продовжив навч. у Ляйпцизі, Мюнхені, Парижі, працював у архівах і б-ках Великої Британії, Ватикану, Німеччини (збирав і публікував матеріали з історії польс. літ-ри). 1889–1901 — проф. слов’ян. мов. та літ-р Університету Фрайбурґа (Швейцарія); 1901–04 — директор Б-ки ординації Красіньських у Варшаві; від 1904 — завідувач кафедри польс. мови і літ-ри, 1907–08 — декан філос. факультету Львів. університету. Очолював Народознавче товариство (1905–09) і Літ. товариство ім. А. Міцкевича (1908–18). Від 1915 викладав історію польс. літ-ри у Варшав. університеті; 1917–29 — бібліотекар і дир. Музею Чарторийських у Кракові. Брав участь у відновленні Вілен. університету (нині Вільнюс), де створив філол. каф. і став першим деканом гуманітар. факультету (1919–20) та почес. д-ром (1926). Від 1920 — завідувач кафедри польс. літ-ри, 1922–23 — декан філос. ф-ту, 1928–29 — ректор Яґеллон. університету. Досліджував історію польс. літ-ри, творчість Я. Кохановського, П. Скарги, А. Міцкевича, Г. Сенкевича та ін. Надавав великого значення роботі з джерелами, у інтерпретації літ. спадку наголошував на його ролі у патріот. вихованні.

Завантажити статтю