Перечинський район

ПЕРЕ­́ЧИНСЬКИЙ РА­ЙО́Н  — район, що знаходився 1946–2020 у пів­нічно-західній частині Закарпатської області. Утворено у січні 1946 з центром у с. Перечин (1947–2002 — селище міського типу, від 2002 — місто). На той час до П. р. належали Вільшинківська, Ворочівська, Дубриницька, Зарічівська, Липовецька, Мокренська, Новоселицька, Пастілківська, Пере­чинська, Полянсько-Гутянська, Порошківська, Раківська, Сімерківська, Сімерська, Турʼє-Бистрянська, Турʼє-Пасічанська, Турʼє-Полянська, Турʼє-Реметівська, Турицька та Туричківська сільські ради. У грудні 1962 П. р. укрупнено за рахунок смт Великий Березний, сільських рад Великоберезнянського і Ужгородського ра­йонів. У січні 1965 Баранинську, Великогеєвецьку, Великодобронську, Великолазівську, Галоцьку, Глибоцьку, Горянівську, Дібрівську, Ірлявську, Киблярівську, Комаровецьку, Коритнянівську, Малодобронську, Малоратовецьку, Мінеральненську, Невицьку, Середнянську, Соловківську, Соломонівську, Струмківську, Тарновецьку, Холмецьку, Холмківську, Худлівську, Яворівську та Яроцьку сільські ради зарахували до від­новленого Ужгородського р-ну, у грудні 1966 Великоберезнянську селищну, Буківцівську, Верховино-Бистрянську, Вишківську, Волосянківську, Забрідську, Загорбську, Костринську, Лубнянську, Лютянську, Малоберезнянську, Роз­тоцько-Па­стільську, Солянську, Ставненську, Старостужицьку, Стричавську, Тихівську, Ужоцьку та Чорноголівську сільські ради — до від­новленого Великоберезнянського р-ну.

У 2-й половині 2010-х рр. у складі П. р. (був найменшим у Закарпатській обл., 631 км²) — Пере­чинська міська, Вільшинківська, Ворочівська, Дубриницька (із с. Пастілки), Зарічівська, Новоселицька, Порошківська (із селами Маюрки, Мокра), Сімерківська, Сімерська, Турʼє-Бистрянська (із с. Свалявка), Турʼє-Пасічанська (із селами Завбуч, Раково), Турʼє-Полянська (із с. Полянська Гута), Турʼє-Реметівська, Турицька та Туричківська (із селами Липовець, Лікіцари, Лумшори) сільські ради. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 32 026 осіб (українців — 96,3 %, росіян — 1,3 %, словаків — 1 %, ромів — 0,4 %, румунів — 0,3 %, угорців — 0,2 %, білорусів — 0,1 %); станом на 1 січня 2020 — 31 688 осіб. У жовтні 2016 з Пере­чинської міської та Ворочівської, Зарічівської, Сімерківської, Сімерської сільських рад утворено Пере­чинську міську громаду (144,5 км²); у червні 2020 з Турʼє-Реметівської, Вільшинківської, Порошківської, Турʼє-Бистрянської, Турʼє-Пасічанської, Турʼє-Полянської, Турицької, Туричківської сільських рад — Турʼє-Реметівську сільську громаду (437,9 км², див. Турʼї Ремети), а з Дубриницької та Новоселицької сільських рад, а також 4-х рад (Буківцівської, Малоберезнянської, Смереківської і Чорноголівської) Великоберезнянського р-ну — Дубриницько-Малоберезнянську (від 2025 — Дубриницька) сільську громаду (261,4 км², див. Дубриничі). У липні 2020 Пере­чинська, Дубриницька та Турʼє-Реметівська громади були зараховані до Ужгородського р-ну.

На заході проходив кордон зі Словач­чиною, на пів­ночі межував з Великоберезнянським і Воловецьким, на сході — зі Свалявським і Мукачівським, на заході та пів­дні — з Ужгородським р-нами Закарпатської обл. Лежав у Карпатах: пів­нічно-східна частина — у межах Полонинського хребта, пів­ден­но-західна — Вулканічного хребта, центральна та пів­ден­но-східна — Березне-Ліпшанської долини. Рельєф пере­важно низькогірний, роз­членований річковими долинами, ярами. Виявлено поклади сланців, глини, андезитів, перлітів, каолінів, будівельних матеріалів. Головні річки: Уж (басейн Дунаю) та її ліві притоки Люта, Турʼя з Туричкою. Ґрунти пере­важно дерново-буроземні та гірсько-лісові. До Пере­чинського лісового господарства належать 6 лісництв — Дубринецьке (4001 га), Пере­чинське (5128 га), Порошківське (5488,2 га), Турицьке (5834,3 га), Турʼя-Реметівське (3258,4 га), «Шипот» (Турʼя-Полянське, 7755,7 га). Основні лісові породи: бук (90 %), ялина, дуб, ясен. Обʼєкти природно-заповід­ного фонду: загально-державного значе­н­ня — заказники Соколові скелі (606 га, орнітологічний), Турʼє-Полянський (2163 га, загальнозоологічний); місцевого — заказники Дугласова ялиця (10 га, лісовий), памʼятки природи Водо­спад (h-12 м), водо­спади на р. Туриця, Плішка, Шипот, 6 джерел, Свердловина б/н (3 га), льодовикове озеро Велике Тростя (1,9 га), озеро Ворочівське (1,4 га; усі — гідрологічні), камʼяні останці з різними формами вивітрюва­н­ня Соколець (4 га), Липовецькі скелі (2 га), печера Синаторій на вершині гори Синаторій, Печера Ур, скалка Високий стрімчак, який виник внаслідок тектонічного злому, Скеля (3 га; усі — геологічні), Квазіпраліси Бистрицького (48 га), Пере­чинського (35 га), Порошківського (32,6 га) лісництв, Праліси і квазіпраліси Турицького лісництва (643,9 га), Праліси та квазіпраліси Турʼя-Реметівського лісництва (98,4 га), Праліси Чорноголівського лісництва (148 га; усі — пралісові), заповід­не ур­очище Роз­токи (430 га).

Працювала низка лісопереробних під­приємств. Сільське господарство спеціалізувалося на вирощуван­ні зернових, картоплі, овочів, виробництві мʼяса та молока. Залізничні станції: Пере­чин, Дубриничі. У П. р. — Пере­чинський професійний ліцей, 24 загально-освітні школи, 13 до­шкільних закладів; ра­йон­ний Будинок культури, 21 сільський клубний заклад, 22 бібліотеки, 2 музичні школи; центральна ра­йон­на й дільнична лікарні, 4 сільські лікарські амбулаторії, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів; оздоровчо-лікувальні комплекси «Дубриничі», «Полонина», «Сонячна поляна», дитячо-оздоровчий табір «Барвінок», дитячий оздоровчий комплекс «Звʼязківець», туристично-оздоровча база «Лумшори», фізкультурно-оздоровчий комплекс «Воєводино», спортивна база «Шеповець». Су­спільно-політичне життя р-ну висвітлювала г. «Народне слово». У с. Зарічово — етно­графічний музей «Лемківська садиба». Здобули популярність ансамбль пісні і танцю «Зорянка» й оркестр народних інструментів ра­йон­ного Будинку культури, вокальний ансамбль «Вербиченька» та фольклорно-етно­графічний ансамбль «Лемківчанка Зарічівського Будинку культури (усі — народні), ансамбль танцю «Турʼянська долина» ра­йон­ного Будинку культури (зразковий, базується в с. Турʼя-Ремета, засновник і керівник (від 2000) — заслужений працівник культури України І. Пастеляк). Релігійні громади: 16 православних, 7 греко-католицьких, 2 римо-католицькі, 2 християн суботнього дня, 1 християн віри євангельської. На околицях Пере­чина виявлено поселе­н­ня пізнього неоліту (близько 20 тис. р. тому), в ур­очищі Гори — кургани ран­ньозалізного віку (7 ст. до н. е.). У с. Лікіцари — деревʼяна Василівська церква (памʼятка архітектури національного значе­н­ня; пере­буває під охороною ЮНЕСКО).

Серед видатних уродженців — економіст, член-кореспондент НАНУ В. Мікловда (с. Турʼя Пасіка), хімік М. Головей (с. Сімер), фахівець у галузі інформаційних технологій В. Попадинець (с. Раково); мово­знавець, видавець І. Гарайда (с. Зарічово), поет, журналіст В. Діянич (с. Турʼя Бистра), поет, драматург І. Козак (с. Туриця), поет, пісняр, публіцист Ю. Шип (с. Мокре), культурно-освітній діяч, письмен­ник І. Легеза (с. Турʼя Бистра), педагог, пере­кладач, культурний діяч І. Мурані (с. Турʼї-Ремети), письмен­ник, журналіст В. Мулеса (с. Зарічово), письмен­ник, літературо­знавець, майстер різьбле­н­ня на дереві П. Хо­данич (с. Раково), поет, письмен­ник Ю. Цмур (с. Ворочово), громадсько-політичний і культурно-освітній діяч А. Штефан (с. Порошково); живописці, народні художники України Т. Данилич (с. Турʼя Поляна), А. Каш­шай (с. Дубриничі), графік, заслужений діяч мистецтв України О. Мікловда (с. Турʼя Пасіка), художник-по­становник, живописець М. Заяць (с. Раково), скульптор, живописець І. Лошак (с. Дубриничі), живописець, графік Ю. Мошак (с. Раково); спів­ачка (сопрано), заслужений артист УРСР Т. Бартфай (с. Ворочово), хоровий диригент, народний артист УРСР М. Кречко (с. Порошково), диригент, заслужений артист України М. Хо­данич (с. Порошково), музикант, диригент О. Дутко (с. Новоселиця).