КЕПРО́К (від англ. cap — шапка, верхівка, покришка та rock — гірська порода, камінь) — водоне­проникна покрівля соляного купола (штоку, діапіру), складена ангідритами, гіпсами, вапняками, глинами, брекчіями. Потуж. до 300 м і більше, часто зонал. будови. Утворюється внаслідок вилуговува­н­ня верх. частини соляної структури у зоні вивітрюва­н­ня та впливу інфільтрац. вод. З породами К. можуть бути повʼязані прояви та поклади сірки, нафти, асфальту. На поверх­ні К. часто роз­виваються явища карсту: просадки, лійки, провали, карст. озера. В Україні числен­ні К. знаходяться на соляних діапірах Дні­пров.-Донец. западини та Закарпат. прогину. У зарубіж. літературі термін також вживається для по­значе­н­ня покри­т­тя з осад. порід (пере­важно пісковиків) над вугіл., нафт. або газовими покладами.