Історичні стилі

ІСТОРИ́ЧНІ СТИ́ЛІ — умовна назва стилістичних напрямів у архітектурі та мистецтві другої половини 19 — початку 20 століть, орієнтованих на від­творе­н­ня найхарактерніших елементів того чи іншого стилю минулого. На по­значе­н­ня архіт. напрямів, для яких типовим є викори­ста­н­ня історично усталених стилів, вживають також термін «історизм» (за­пропонований у 2-й пол. 20 ст.). І. с. виникли як проти­ставле­н­ня догмам і правилам класицизму, одноманітності в мистецтві та перед­бачали свободу вибору митця залежно від його естет. пере­конань. На зародже­н­ня та роз­виток І. с. в арх-рі від­чутно вплинули ідеї романтизму в мистецтві та літ-рі. Важливу роль у їхньому формуван­ні ві­ді­грав культ нац. старовини. Кожній країні чи окремому регіону були притаман­ні у тій чи ін. мірі свої І. с. Так, у країнах Зх. Європи найпопулярнішою виявилася неоготика (почала зароджуватися у 18 ст., наслідувала принципи готич. стилю). У Рос. імперії історизм в арх-рі най­яскравіше виявився у рос.-візант., неовізант., неорос. та псевдорос., або рос. стилях. До традицій рідного краю зверталися й укр. архітектори. Школу нового укр. стилю пред­ставляє і необароко (див. Бароко), яке ґрунтується на худож. осмислен­ні та стилізації зразків укр. зодчества Над­дні­прянщини кін. 17 — серед. 18 ст. Серед ін. І. с. — неокласицизм (повʼязаний з від­творе­н­ням принципів і форм класицизму), неоренесанс (продукував архіт. ріше­н­ня епохи Від­родже­н­ня). Пошире­н­ня І. с. мало знач. вплив на роз­виток архітектури. Найви­значніші архіт. твори історизму в Україні: необароко — житл. будинок у Катеринославі (нині Дні­пропетровськ; 1910–13, арх. П. Фетисов), колегія П. Ґалаґана (1870–71), муз. училище Рос. муз. товариства (1874), міська дума (1874–78; усі — О. Шіле), житл. будинок на Софій. площі (1914–16, П. Альошин), ансамбль ниніш. Нац. університету біо­ресурсів і природокористува­н­ня України (1920-і рр.) у Києві, земська лікарня у м. Лубни (нині Полтав. обл., 1913–15; усі — Д. Дяченко), бурса Укр. пед. товариства (1901–09), страх. товариство «Дністер» (1905–06) у Львові, Нар. дім у м. Камʼянка-Струмилівська (нині Камʼянка-Бузька Львів. обл., 1905; усі — за автор. участі І. Левинського; на Львівщині у цьому стилі також творили О. Лушпинський, Т. Обмінський, Василь і його син Євген Нагірні), мемор. комплекс «Козац. могили» та Георгіїв. церква у с. Пляшева (нині Горохів. р-н Волин. обл.; 1910–14, арх. В. Максимов); неоготика — палаци М. Воронцова у м. Алупка (нині Ялтин. міськради, АР Крим; 1828–46, Е. Блор), П. Румʼянцева-Задунайського у с. Вишеньки (нині Короп. р-ну Черніг. обл.; 1787, М. Мосцепанов), П. Лопухіна у м. Корсунь (нині Корсунь-Шевченківський Черкас. обл.; 1787, Я.-Д. Ліндсей), З. Бржозовського в Одесі (т. зв. Шахський; 1851–52, Ф. Гонсіоровський), Микол. костел у Києві (1898–1909, В. Городецький, С. Воловський); неокласицизм — житл. будинок з аптекою (1916), універмаг (1935), театр (1941; усі — О. Красносельський) у Дні­пропетровську, ниніш. Будинок учителя (1909–12, П. Альошин), приміще­н­ня вищих жін. курсів (1913–14, О. Кобелєв), університет. бібліотека (1914–30, В. Осьмак), кадет. корпус (1914–16, М. Шехонін), будинки ниніш. КМ України (1936–38, І. Фомін, П. Абросимов) і ВР України (1936–39, В. Заболотний) у Києві, будинки Мед. товариства (1911), вищих жін. курсів (1914), комерц. ін­ститут (1914–16; усі — О. Бекетов) у Харкові (тут неокласицизм також роз­вивався у творчості В. Величка, А. Горохова, В. Естровича); неоренесанс — театр у Сімферополі (1911), комерц. училище (1888–91), земел. (1896–98) і торг. (1899) банки, особняк Бекетових (нині Будинок учених, 1897), ниніш. ХМ (1914; усі — О. Бекетов) у Харкові; з викори­ста­н­ням традицій давньорус. зодчества та нар. мистецтва, а також асоці­йованих з ними елементів візант. архітектури — Микол. собор у м. Євпаторія (нині АР Крим; 1898, О. Бернардац­ці), Володимир. собор (1853–96, Р. Бернгардт, К. Маєвський, В. Ніколаєв, І. Штром), Лукʼянів. нар. дім (1899–1903, М. Артинов), будинок купец. зі­бра­н­ня (1882), Покров. церква (1899), трапезна Києво-Печер. лаври (1893–99; усі — В. Ніколаєв), селян. банк (1911, О. Кобелєв) у Києві, жін. училище в м. Лубни (1907, О. Бекетов), селян. банк у Полтаві (1917, О. Кобелєв), Володимир. собор на околиці Севастополя (нині тер. Істор.-археол. заповід­ника «Херсонес Таврійський»; 1862, Д. Грімм), Благовіщен. церква у Харкові (1888–97, М. Ловцов). Своєрід. синтезом готики, сх. (азіат.) і давньорус. архіт. традицій є Покров. церква у с. Пархомівка Володар. р-ну Київ. обл. (1903–06, В. Покровський).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю