ІНГУЛЕ́ЦЬ — місто на річці Інгулець, від 2002 — у складі міста Кривий Ріг Дні­пропетровської області. На території І. виявлено поселе­н­ня епохи неоліту, кургани епохи бронзи (3 тис. до н. е.) та скіфські кургани (5–3 ст. до н. е.). Його виникне­н­ня повʼязане із започаткува­н­ням видобутку залізистих кварцитів. На початку 1900-х років тут вже діяло 6 копалень. У 1920-х роках шахтарське поселе­н­ня злилося в одне селище І. Від серпня 1941 до лютого 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Від 1956 — місто. Залізнична станція Інгулець-Новий. Нині тут працюють ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», бетон­ний завод. Функціонують 8 загальноосвітніх шкіл, ПТУ № 44, Інгулецький технікум Криворізького технічного університету; Палац культури, кінотеатр, 6 бібліотек, музична школа, Палац дитячої творчості, Палац спорту; є медичне містечко з дитячим від­діле­н­ням. 1939 в І. мешкало близько 7,2 тис., 1959 — 12,3 тис., 1979 — 34,7 тис., 1989 — 38 тис., 1998 — 42,3 тис. осіб. 2001 його площа становила 5,3 км2. Серед видатних уродженців — філософ, соціолог В. Бог­данов, бібліотеко­знавець, педагог Н. Кушнаренко, письмен­ник О. Гуреїв.