ІВА́НЧЕВ Сергій Степанович (01. 12. 1932, м. Мукачеве, нині Закарпатської обл.) — хімік. Доктор хімічних наук (1970), професор (1973), член-кореспондент РАН (1997). Премія Ради Міністрів СРСР (1989). Премії імені В. Каргіна (1993) та імені Д. Менделєєва (2008) РАН. Заслужений діяч науки і техніки РФ (1992). Закінчив Ужгородський університет (1954). Учителював. 1958–70 — в Одеському університеті: 1967–70 — декан хімічного факультету, від 1969 — професор кафедри фізико-хімії полімерів та колоїдів; 1970–73 — завідувач лабораторії, 1973–89 — завідувач від­ділу пошукових досліджень, водночас 1975–82 — за­ступник директора НДІ полімеризаційних пластмас, 1982–92 — перший за­ступник генерального директора Охтинського НВО «Пластполімер», 1993–98 — директор з науково-дослідної роботи АТ «Пластполімер» (Санкт-Петербург). Від 1998 — директор-засновник Санкт-Петербурзької філії Ін­ституту каталізу Сибірського від­діле­н­ня РАН. Наукова діяльність повʼязана з дослідже­н­нями процесів радикальної полімеризації та олігополімеризації у гомоген­них і гетероген­них системах, закономірностей емульсійної полімеризації. Ви­вчав процеси полімеризаційного наповне­н­ня та одержа­н­ня полімерних композиційних матеріалів, процеси каталізу полімеризації та олігополімеризації. Об­ґрунтував шляхи синтезу нових класів поліфункціональних компонентів з метою одержа­н­ня олігомерів, за­пропонував полімеризаційно-рекомбінаційний спосіб отрима­н­ня макромолекулярних матеріалів. Зробив значний внесок у дослідже­н­ня та роз­робле­н­ня нових латексних систем із за­даною морфологією, органо-неорганічних блок­співполімерів.