Корсунь-Шевченківський

КО́РСУНЬ-ШЕВЧЕ́НКІВСЬКИЙ (до 1944 — Корсунь) — місто Черкаської області, райцентр. Корсунь-Шевченків. міськраді підпорядк. села Гарбузин і Саморідня. Знаходиться на р. Рось (притока Дніпра), за 76 км від обл. центру. Площа 11,9 км². Насел. 19 311 осіб (2001, складає 84,8 % до 1989), переважно українці. Залізнична ст. Корсунь. Існує кілька гіпотез щодо походження старої назви, зокрема, що її запровадили ченці з крим. м. Херсон (Херсонес Таврійський, літописна назва — Корсунь), або запозичили з тюрк. мови («кор» — «палаюча», «су» — «вода»). Давньорус. Корсунь уперше згадано в Київ. літописі під 1172. Ідентифікується з городищем в урочищі Замчище (пам’ятка археології нац. значення). Його пл. становить бл. 2 га, культур. шар на ньому сягає 1,5 м і містить, поряд з ін. залишками тогочас. речей, гончарну кераміку 10–11 — 1-ї пол. 13 ст. Зі Сх. від городища розташовувалося неукріплене поселення. Наприкінці 11 — на поч. 12 ст. навколо Корсуня були розселені тюрк. племена чорних клобуків. У 12 ст. місто входило до складу Порос. волості Київ. землі та належало до резерв. земел. фонду київ. князя. 1240 зруйноване монгол. військом. У 14 ст. ці землі увійшли до складу Великого князівства Литовського. Колишня тер. давньорус. Корсуня знову була заселена у 16 ст. Після Люблін. унії 1569 — під владою Польщі. Від 1580 — у власності князів Вишневецьких. 1584 Корсуню надано Маґдебур. право. У цей час він став центром староства, в ньому було зведено фортецю. Жит. брали участь у козац. повстаннях 1590-х і 1630-х рр., Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У травні 1648 побл. Корсуня військо Б. Хмельницького разом із татарами Тугайбея розгромило польс. військо під керівництвом корон. гетьманів М. Потоцького та М. Калиновського (обидва потрапили в полон). 1648–1712 — полк. місто. Як військ. підрозділ Корсун. полк оформився бл. 1625 (один із найдавніших реєстр. полків; перший полковник — Т. Федорович).

1649 складався з 19-ти сотень, в ньому налічувалося 3472 (у 1654 — 5105) козаків. Під час укладання Білоцерк. договору 1651 частина козаків Корсун. полку підняла повстання. 1648 він брав участь у Пилявец. (нині село Бучац. р-ну Хмельн. обл.), 1651 — Берестец. (нині місто Горохів. р-ну Волин. обл.), 1652 — Батоз. (побл. г. Батіг на лівому березі Пд. Бугу) битвах із польс. військами, 1653 — Жванец. облозі табору польс. короля Яна ІІ Казимира (нині село Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.), 1658 — у придушенні повстання на чолі з Я. Барабашем і М. Пушкарем, 1659 — у Конотоп. битві з рос. військом, 1711–12 — опор. центр гетьмана П. Орлика. У жовтні 1632 і жовтні 1657 тут скликали козац. ради. На першій козац. гетьман А. Діденко — соратник Т. Федоровича — закликав козаків продовжити боротьбу за обстоювання в Україні православ’я. На ній козацтво фактично вперше заявило про свої права на тер. Лівобереж. України. Метою другої було підтвердження правомочності гетьман. елекції І. Виговського, проведеної на старшин. зборах у серпні в Чигирині (нині місто Черкас. обл.), та визначення пріоритетів зовн. політики гетьман. уряду. За умовами Андрусів. перемир’я 1667 Корсунь повернуто Польщі. 1734 і 1750 корсунці брали участь у повстанні гайдамаків, 1768 містом оволодів загін М. Залізняка. Від 1780 Корсун. староство належало племіннику польс. короля — князю С. Понятовському. У цей період збудовано ф-ки з виробництва сукна, замші, селітри; на граніт. о-ві Росі для князя споруджено спочатку дерев’яний (1782, арх. Я.-Г. Мюнц), потім — кам’яний (1789, арх. Я.-Д. Ліндсей) палаци, закладено ландшафт. парк (див. Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник і Корсунь-Шевченківський парк). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії; отримав статус м-ка Богуслав. пов. Київ. намісництва (від 1797 — Київ. губ.).

1797 Корсунь викупила рос. казна, а 1799 імператор Павло І подарував його князю П. Лопухіну. Від 1846 — містечко Канів. пов. Київ. губ. Від 1861 — волосне містечко. 1876 побл. Корсуня прокладено залізницю Київ–Катеринослав (нині Дніпропетровськ), що сприяло його розвитку. 1903 Лопухіни-Демидови збудували тут один із найбільших у Рос. імперії заводів з виготовлення фарб. 1911 мешкало 9530 осіб, функціонували парафіял. і двокласна земська школи, 2 церкви, монастир. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася (30 грудня 1919 остаточно встановлено більшовицьку). У лютому–червні 1921 — центр Корсун. пов., 1923–25 — Шевченків. округи. Райцентр від 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 1456), зазнали сталін. репресій. Від 1938 — місто рай. значення. Від 1932 — у складі Київ., від 1954 — Черкас. обл. Під час нім.-фашист. окупації (30 липня 1941 — 14 лютого 1944) діяла підпіл. організація «Комітет-103». Місто було звільнене в ході Корсунь-Шевченківської операції (див. також Корсунь-Шевченківської битви історії Музей). 1981 К.-Ш. нагороджено орденом Вітчизн. війни 1-го ступеня 1939 мешкало бл. 9,4 тис., 1959 — 11,5 тис., 1979 — 19,7 тис., 1989 — 22,8 тис., 1998 — 22,9 тис. осіб. Нині працюють ВО «Верстатопром» і «Восход» (с.-г. техніка для обробітку землі), верстатобуд. завод ім. Б. Хмельницького, підприємство «Скіф» (засоби індивід. захисту), швейна ф-ка, маслосирзавод, плодоконсерв. завод, хлібоприймал. підприємство, цукр. завод «Панда», агрофірма «Доступ» (хлібобулочні вироби), кар’єр «Сівач» (щебінь). У К.-Ш. — 3 заг.-осв. школи, з них 1 — з поглибленим вивченням франц. мови, г-зія, ліцей, 4 дитсадки, школа-інтернат, профес. ліцей, пед. училище, ДЮСШ, рай. центр дит. і юнац. творчості; школа мистецтв, рай. Будинок культури, рай. б-ки для дорослих і дітей; центр. рай. лікарня, рай. СЕС; відділ. 10-ти банків. Виходять газети «Надросся» (рай.), «Корсунь» (міська), «Вісник Корсуня», щорічник істор.-культур. заповідника «Корсунський часопис», інформ.-метод. вісник «Світло знань», метод. порадник «Джерела творчості», зб. нарисів «Педагогічне сузір’я Корсунь-Шевченківщини» (усі — відділу освіти), художньо-метод. альманах рай. центру дит. і юнац. творчості «Планета Добра», діє радіоредакція «Коло». Функціонує літ.-мист. об’єдн. «Янталка».

Реліг. громади: УПЦ МП (3), УПЦ КП, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, юдеїв, харизматів, християн віри євангельської. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, стелу з багатофігур. композицією на честь його перебування тут 1859, погруддя Б. Хмельницького, пам’ятні знаки містам-форпостам Київ. Русі, жертвам голодомору, партизанам. Серед видат. уродженців — матеріалознавець В. Будак, фахівець у галузі електрики, громад. діяч А. Візір, фахівець у галузі металургії А. Лакєєв, фахівець у галузі гірн. механіки В. Пономаренко, конструктор артилер. систем і ракетно-косміч. техніки М. Цирульников, метеоролог П. Остапенко, психолог Н. Побірченко, ентомолог Д. Руднєв, селекціонер М. Савченко, лікар-кардіолог, геронтолог В. Шатило, лікар-хірург О. Щербак, історик В. Кулаков, мовознавець П. Фесуненко; драматург, театрознавець Л. Волошин, поети, перекладачі А. Ворушило та Т. Коломієць, письменник Ю. Добін; художники А. Козлов, Б. Купневський, В. Прокоф’єва, скульптор Р. Русін; актори засл. арт. УРСР Георгій і його син засл. арт. України Олександр Шиманські, засл. арт. РФ В. Єгоров, віолончеліст, композитор П. Данильченко, флейтист О. Химиченко; дипломат І. Турянський; тренер (гандбол) Б. Чижов; Герой Радянського Союзу М. Леонченко. З Корсунем і Корсунщиною пов’язані життя та діяльність актив. учасника Визв. війни під проводом Б. Хмельницького, впливового політ. діяча тієї доби Г. Гуляницького. Звідси походив козац.-старшин. рід Золотаренків, найвідомішими представниками якого були військ. і держ. діяч, ніжин. полковник, сівер. наказ. гетьман Іван і ніжин. полковник, один із претендентів на гетьманство в Лівобереж. Україні Василь. 1651 в Іллін. церкві відбулося вінчання їхньої сестри Ганни з Б. Хмельницьким. У К.-Ш. похований живописець, один із найближчих друзів Т. Шевченка (брав активну участь у його викупі з кріпацтва) І. Сошенко. Корсунь-Шевченків. заг.-осв. школу № 1 закін. кінорежисер, засл. діяч мистецтв УРСР В. Довгань, акторка, нар. арт. РФ Р. Виноградова, заг.-осв. школу № 4 — спортсмен (дзюдо) В. Іваненко. У місті мешкав Герой Рад. Союзу П. Чуйко.

Розмір шрифту

Корсунь-Шевченківський

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю