Євдокимов Юхим Георгійович

ЄВДОКИ́МОВ Юхим Георгійович (08(20). 01. 1891, м. Копал Семирєчен. обл., Росія, нині с. Капал Алматин. обл., Казахстан — 03. 02. 1940, Москва) — один із керівників радянських органів державної безпеки. Державні нагороди СРСР. Член партії есерів (1907). Учасник рев. подій 1905–07, за що 1908 заарешт. і засудж. до 3-х р. тюрем. ув’язнення із подальшою висилкою на Урал. 1911 приєднався до анархо-синдикалістів, 1918 вступив до РКП(б). 1918–19 — зав. розподіл. і довідк. відділів ВЦВК (водночас навч. у Академії Генштабу); від 1919 — нач. особл. відділу Моск. ВЧК; у 1920 — заступник нач. особл. відділу Пд.-Зх. і Пд. фронтів, пом. нач. Центр. упр. надзвич. комісій по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією і посадовими злочинами при Раднаркомі УСРР (у січні–травні 1921 — нач. особл. відділу цього упр.); від травня 1921 — нач. секретно-оператив. упр. ВУЧК; від червня 1922 — повпред ГПУ на Правобереж. Україні; 1923–29 і 1932–34 — повпред ОГПУ в Пн.-Кавказ. краї. Нач. Крим. удар. групи, що проводила у Криму політику «червоного терору», брав активну участь у боротьбі з нац. повстан. рухами в Україні та на Пн. Кавказі, один із організаторів Шахтинського процесу 1928. У 1929–31 — нач. секретно-оператив. упр. і чл. колегії ОГПУ СРСР, чл. комісії ЦК ВКП(б) із розкуркулення. 1931 за виступ (разом із групою керів. працівників ОГПУ) проти масових репресій колиш. офіцерів і генералів царської армії (справа «Весна») звільнений з посади й признач. повпредом ОГПУ в Серед. Азії. Був 1-м секр. Пн.-Кавказ. (1934–37) і Азово-Чорномор. (1937) крайових та Ростов. обл. (1937–38) комітетів ВКП(б), заст. наркома водного транспорту СРСР (1938). 9 листопада 1938 заарешт., 2 лютого 1940 за звинуваченням у організації антирад. змови в органах НКВС засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Шаповал Ю., Золотарьов В. Кар’єра ката // РД. 1995. № 1; Папчинский А. А., Тумшис М. А. Щит, расколотый мечом. НКВД против ВЧК. Москва, 2001.

Ю. І. Шаповал