ЖУКО́ВСЬКИЙ Григорій Юлі­йович (14. 07. 1878, С.-Петербург — 12. 11. 1939, Москва) — хімік-технолог, фахівець у галузі скловиробництва. Доктор технічних наук, проф. Закін. С.-Петербур. університет (1902). Від­тоді працював асист. М. Курнакова в С.-Петербур. політех. ін­ституті; від 1912 — проф. Варшав. політех. ін­ституту, заснував при ньому лаб. скла, кераміки та цементу; від 1915 — у Гол. артилер. упр. у Петро­граді (нині С.-Петербург). Від 1916 керував будівництвом Ізюм. заводу оптич. скла (нині Харків. обл.), до 1927 був його тех. дир. Водночас 1921–24 — проф. Харків. технол. ін­ституту; 1928 — завідувач від­ділу скла НДІ силікатів (Харків). Від 1929 мешкав у Москві; очолював лаб. скловарі­н­ня Ін­ституту скла, водночас працював проф. Всесоюз. пром. академії, Моск. хім.-технол. ін­ституту ім. Д. Менделєєва, Горьков. хім.-технол. ін­ституту (нині Нижній Новгород, РФ), 1939 — завідувач кафедри технології силікатів Моск. технол. ін­ституту ім. Л. Кагановича. Досліджував фіз.-хім. властивості оптич. скла, технол. якості вітчизн. вогнетрив. глин, каолінів. Роз­робив способи збагаче­н­ня сировини для скляної промисловості, технологію отрима­н­ня нових видів тех. скла. Ви­вчав по­двійні сплави цезію, рубідію та літію з рту­т­тю, виявив у них неві­домі раніше хім. сполуки.