ДУЛЬЗО́Н Андрій Петрович (Дульзон Андрей Петрович; 27. 01. 1900, с. Прейс Самар. губ., Росія — 15. 01. 1973, м. Томськ, РФ) — російський мово­знавець. Закін. Саратов. університет (1929). Працював 1930–34 кер. Центр. бюро наук. ви­вче­н­ня діалектів АРСР німців Поволжя; 1936–41 — у Саратов. пед. ін­ституті: від 1940 — проф.; від 1941 — у Томському пед. ін­ституті: проф., 1942–72 — завідувач кафедри нім. мови. Один із засн. рос. наук. школи сибіро­знавців. Особливе значе­н­ня мають роботи Д. з опису тубільних мов Сибіру (кетської, єнісей., хантий., мансій., чулимсько-тюркської та ін.). Ві­домий також дослідж. з укр. діалектології, зокрема ви­вчав укр. говори на тер. АРСР німців Поволжя. Керував записами діалект. текс­тів у селах Колишкіно, Салтово, Харковка, Курнаєвка, Савинка та ін. Зробив спробу описати системи вокалізму і консонантизму, морфол. та лексичні особливості цих говірок. Наголошував, що у дослідж. говірках вплив російської мови не­значний; зараховував їх до пд.-сх. наріч­чя української мови. Традиції Д. у ви­вчен­ні укр. говорів Поволжя продовжила О. Северʼянова.