Єнакіївський металургійний завод

Визначення і загальна характеристика

«ЄНА́КІЇВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ ЗАВО́Д» — під­приємство чорної металургії. Роз­таш. у м. Єнакієве Донец. обл. Засн. 1895 Рос.-бельг. металург. товариством (створ. інженерами Ф. Єнакієвим, Б. Яловецьким та бельг. промисловцями О. Неф-Орбаном і О. Біє) як Петров. металург. завод (1858–68 неподалік діяв дослід. чавуноливар. завод, який також носив імʼя Петра І; був закритий з тех. причин). 1897 складався з 2-х домен. печей добовою продуктивністю 18 тис. пудів чавуну, 120-ти кокс. батарей, 2-х конвертерів проект. потуж. 36 тис. пудів сталі, 2-х вугіл. шахт, рейко­прокат. від­діле­н­ня, бесемерів. й мартенів. цехів. Згодом збудовано камʼяновугіл. рудники: Вірівський, Нарʼєвський, Бунґе (від 1858 діяв Софіївський). 1913 на під­приємстві виплавлено 349,2 тис. т чавуну, 316 тис. т сталі, 280,1 тис. т прокату. 1915 на ньому вже функціонувало 6 домен. і 7 мартенів. печей, 2 конвертери, 11 прокат. станів, за обсягами виробництва воно посідало 3-є м. серед заводів Пд. Рос. імперії. 1896 тут працював письмен­ник О. Ку­прін, 1913–16 — М. Курако (створив школу доменщиків), 1916–23 — І. Бардін (від 1932 — академік, 1942–60 — віце-президент АН СРСР). 1920–21 на заводі діяла лише одна домна. Від 1921 — сучасна назва, 1921–23 входив до складу тресту «Пів­ден­сталь». 1922 введено в дію піч № 2. 1923 завод зупинено на консервацію, 1925–29 на ньому від­будовано всі металург. агрегати. 1931 за проектом інж. П. Коробова та І. Гречухіна збудовано першу вітчизн. машину для роз­лива­н­ня рідкого чавуну, згодом введено в дію нову мартенів. піч, першу аглофабрику, модернізовано устаткува­н­ня. 1940 виробництво металу зросло проти 1913 у 2,4 раза. Під час нім.-фашист. окупації Донеч­чини устаткува­н­ня та висококваліфік. працівників еваку­йовано у міста Чусовой (Перм. обл.) і Нижній Тагіл (Свердлов. обл.; обидва — РФ). У післявоєн­ні роки на заводі здійснено широкомас­штабну рекон­струкцію з будівництвом нових цехів і агрегатів. 1958 введено в екс­плуатацію домен­ну піч № 4, 1962 — цех блюмінга 1100 з без­перервно-заготівел. станом, 1966 — перший у СРСР дрот. стан 250, 1968 — новий конвертер. цех. Значно модернізовано домен­ну піч № 5, прокатні стани 550, 360, 280. У 1951 групу завод. металургів за роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня технології виробництва бесемерів. сталі від­значено Сталін. премією. 1966 «Є. м. з.» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У різні роки на заводі вперше в галузі були освоєні: технологія викори­ста­н­ня агломерату металург. шламу сталеплавил., домен. та конвертерного вироб-в; технологія домен. плавле­н­ня з частковою заміною вапняку конвертер. шламом; технол. при­йоми з роз­ду­т­тя домен. печей, за якими враховано тривалість їхнього про­стою, засоби збереже­н­ня рац. технол. режимів і рівномір. роботи в умовах неритміч. забезпече­н­ня сировиною; технологія терміч. зміцне­н­ня виливниць влас. виробництва, яка до­зволяє під­вищувати їхню стійкість майже в 2 рази; технологія виплавле­н­ня, роз­лива­н­ня, прокатува­н­ня та термозміцне­н­ня нової марки сталі для армованих залізобетон. кон­струкцій; технологія зміцне­н­ня робочої поверх­ні прокат. валків з викори­ста­н­ням мікроплазм. установки; технологія прокатува­н­ня профілів за стандартом ASTM на стані 280; створено устаткува­н­ня терміч. виправле­н­ня кутових профілів; впроваджено в домен. цеху автоматиз. контроль за технол. параметрами домен. печі № 1 та систему автоматич. упр. обертових роз­подільників шахти. Від 1996 — ВАТ. У структурі — домен., конвертер., обтискний і сорт. прокату цехи. Осн. напрями екс­порту: країни Пд.-Сх. Азії, Пд. Америки, Європи, Африки, Близького Сходу, Балтії, СНД. 2002–04 введено в дію 2 установки «ковш–піч» та 2 машини неперерв. лиття заготовок. Підпр-во бере участь в роз­витку інфра­структури Єнакієвого, обʼєктів культури та спорту, надає під­тримку громад. обʼ­єд­на­н­ням, проводить в місті культурні та спорт. заходи. Ген. дир. — О. Подкоритов (від 2006). У 1996–2005 «Є. м. з.» очолював Герой України Л. Литвинов.

Літ.: Крахмалева Н. В. Енакиевский метал­лургический завод: Очерки. Д., 1973; Стальной ветеран: Очерки. Д., 1988; Литвинов Ф. Ветры истории. Енакиево, 1999; Його ж. Золотые рос­сыпи завода. Енакиево, 1999; Його ж. След на земле. Енакиево, 2001.

І. П. Заря

Завантажити статтю