Долина

ДОЛИ́НА — місто Івано-Франківської області, райцентр. Знаходиться у Пере­дкарпат­ті на р. Сивка (притока Дністра), за 58 км від обл. центру. Проходять залізниця Львів–Стрий–Чернівці, автошляхи Львів–Стрий–Чернівці та Івано-Франківськ–Ужгород. Залізнична ст. Площа 22,3 км². Насел. 20 906 осіб (2001, складає 98,0 % до 1989), пере­важно українці. Перші писемні згадки сягають часів правлі­н­ня Владислава ІІ Яґайла. Заселе­н­ня цих земель було зумовлене наявністю покладів солі. На г. Знесі­н­ня (458 м над р. м.; з неї про­глядається вся стара частина міста, обрамлена пасмом гір) був збудований Вознесен. монастир ЧСВВ (не зберігся; нині там каплиця), у якому монах Теоклій 1112 роз­почав писати своєрід. літопис Д. (оригіналу не зна­йдено; у памʼят. книзі долин. солеварень зберігся пере­клад нім. мовою, зроблений писарем долин. ґміни Т. Білецьким). Про­аналізувавши цей документ, львів. дослідник поч. 20 ст. Ф. Пʼєтрак («Szkic monograficzny salin Dolińskich») стверджував, що роком від­кри­т­тя соляних джерел, а отже й заснува­н­ня міста, є 979. Д. мала титул королів. міста, який най­імовірніше надав їй Данило Галицький. Від 15 ст. — центр староства. 1525 на клопота­н­ня жит. Д. на­дано Маґдебур. право і до­звіл на «робле­н­ня солі» та проведе­н­ня 2-х ярмарків на рік, а згодом і на «пале­н­ня горілки». Неодноразово пере­живала татар. напади, знач. руйнувань за­знала 1594. Щоб найшвидше під­няти місто з руїн, король Зиґмунд ІІІ надав йому привілей, яким до­зволялося будівництво млина на р. Турʼя (нині Турʼянка, протікає повз долин­не озеро). Мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, опришків. русі. Значна кількість долинян при­єд­налася до загонів керівника покут. пов­ста­н­ня 1648 С. Височана. За 1-м поділом Польщі 1772 ві­ді­йшла до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Губернатор. роз­порядже­н­ням від 8 червня 1791 у Д. ві­ді­брано привілеї і документи, що свідчили про її приналежність до роз­ряду міст. Одночасно заборонено використовувати титул «вільне королів. місто». Лише через кілька десятків років Д. повернули магістрат. 1811 тут від­крито двокласну школу. Прокладе­н­ня 1875 залізниці зі Стрия до Станіслава (нині Івано-Франківськ) зі станцією в Д. сприяло роз­витку промисловості. 13 грудня 1886 велика пожежа знищила у місті 320 будинків, і 2 тис. мешканців залишилося без житла. Вдалося врятувати лише сх. частину міста й солеварні (у листопаді 1898 згоріли і вони). Лише у травні 1900 від­новили солеварню, а 1904 — житл. будинки. 1904 роз­почато будівництво школи (нині г-зія), 1905 споруджено новий залізнич. вокзал, 1913 — електро­станцію. Під час 1-ї світової війни побл. Д. точилися запеклі бої між рос. та австро-угор. військами. У серпні 1914 чимало долинян мобілізовано до австр. війська. У бою з рос. військами за г. Маківка від­значився курінь УСС, у складі якого були й вихідці з міста. 1918–19 — у складі ЗУНР. Навесні 1919 на лінії р. Свіча (притока Дністра; протікає неподалік) від­булися бої 8-ї Самбір. бригади УГА з польс. військами. 25 травня 1919 Д. захопили поляки, які в ур­очищі Букова роз­стріляли групу укр. активістів. На місці роз­стрілу 1991 встановлено хрест, а роз­стріляних пере­поховано на старому цвинтарі біля стрілец. могили, яку насипано 1990. Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл». У Д. народилися багато провід­ників нац.-визв. боротьби, більшість з яких знищені польс. владою, нацистами та більшовиками. Повернувшись із лав УГА, 1920 В. Горбовий організував під­піл. визв. організацію, що стала одним із перших осередків УВО. У Д. часто бував С. Бандера. Від 1939 — у складі УРСР. Долиняни за­знали сталін. ре­пресій. Під час 2-ї світової війни від 1 липня 1941 до 31 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією, входила до складу Ген. губернії. Гітлерівці закатували у місті бл. 7 тис. осіб, зокрема й 2564 жит. Д., бл. 1800 від­правили на каторжні роботи до Німеч­чини. До серед. 1950-х рр. у місті діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1940–62 та від 1963 — райцентр. 12 червня 1989 на мітингу демократ. сил у Д. були під­няті синьо-жовті прапори, що поклало початок діяльності низки демократ. та патріотич. організацій.

Про заляга­н­ня нафти на околиці Д. стало ві­домо понад 100 р. тому. Перші пошуки вела фірма «Карпатія», від 1935 — фірма «Польмін». 1939 видобуток нафти зріс до 415 т на рік. 1 світ. війна та нім.-фашист. окупація на тривалий час затримали пошук. роботи. Лише у вересні 1949 у Д. роз­почато бурі­н­ня глибокої роз­відувал. свердловини, а від 1950 — роз­робку Долинського нафтового родовища, одного з найпотужніших у зх. регіоні. Нині пром.-екон. комплекс міста складають під­приємства нафт., легк. і газової пром-стей. Гол. під­приємства: «Долинанафтогаз» Нафтогазовидобувне управлі­н­ня, Долинський газопереробний завод, Долин. тампонажне упр. (усі під­порядк. ВАТ «Укрнафта»); ВАТи — «КРС» (ремонт свердловин, спецтранс­порт­ні послуги), «Долин. завод залізобетон. виробів», «Долин. деревооб­роб. завод»; ЗАТи — «Долин. ф-ка “Едельвейс”» (поши­т­тя швей. виробів), «Фірма “Спец­одяг”». У Д. — 5 заг.-осв. шкіл, г-зія, г-зія-інтернат, природничо-матем. ліцей, від­діл. факультету економіки, права та дизайну Прикарп. університету, 4 дитсадки, ДЮСШ, школа естет. вихова­н­ня, художня школа; рай., дит., стоматол. лікарні, санаторій-профілакторій «Нафтовик»; Долинський крає­знавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, Будинок техніки нафтовиків, Нар. дім, кінотеатр; є парк, 2 готелі, 9 банків. установ. Функціонують самодіял. нар. хор «Горицвіт», нар. чол. вокал. ансамбль «Байрак», оркестр нар. інструментів «Плай», зразк. ансамбль бального танцю «Натхне­н­ня», вокал. ансамбль «Діти світла», аматор. нар. хореогр. ансамбль «Веселка», аматор. нар. хорова капела «Верховина», аматор. нар. гурт «Долинські музики», дит. зразк. самодіял. ансамблі «Бойківчанка» та «Джерельце»; виходить рай. г. «Свіча». Реліг. громади: 2 УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, РКЦ, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня. Памʼятки історії та архітектури: ансамбль будівель солевиварювал. заводу (18–20 ст.), хірург. корпус рай. лікарні (1908), дит. лікарня (поч. 20 ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (1906), будинок гімназії (1904), Нар. дім (поч. 20 ст., колиш. клуб польс. товариства «Сокіл»). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, М. Грушевському (1993, скульптор В. Ярич, арх. В. Сколоздра, Р. Козій), на місці роз­стрілу долинян нім.-фашист. окупантами, на брат. могилі рад. воїнів, які загинули під час звільне­н­ня Долинщини від фашистів влітку 1944, борцям за волю України, памʼят. знак, присвяч. депортації лемків 1946, мемор. дошки В. Горбовому, І. Левинському, М. Пачовському. Уродженцями Д. також є правник, громад. діяч О. Антонович, лінгвіст та етно­граф, дослідник мов кавказ. народів Л. Лопатинський і композитор Я. Лопатинський (брати), д-ри н. геолог Б. Маєвський та фізик Й. Набитович; майстриня декор. мистецтва С. Грицай, арх. І. Левинський, скульптор Я. Юзьків; спів­ак, диригент, д-р мистецтво­знавства М. Антонович; кардинал УГКЦ М.-І. Любачівський; тут жив і працював письмен­ник, педагог, композитор М. Пачовський.

Літ.: Борис М. Долина: Фотонарис. Долина, 2001.

М. О. Борис

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю