КРОПИВНИ́ЦЬКА Олександра Марківна (20. 05(01. 06). 1888, м. Єлисавет­град, нині Кірово­град — 20. 04. 1969, м. Петродворець, нині Пе­­тергоф по­близу Санкт-Пе­тербурга) — спів­ачка (лірико-драматичне со­прано), педагог. Дочка Марка, сестра Володимира й Ольги Кропивницьких. На­вчалася у Харківській гімназії (1901–05), брала уроки гри на фортепіано у А. Бенша. 1905 дебютувала у публічному концерті в Харкові. За рекомендацією К. Сен-Санса брала уроки співу в Р. Карон і гри на фортепіано у С. Тальберґа (Париж, 1905). Акторську майстерність ви­вчала у В. Давидова і В. Петрова у Імператорському театральному училищі у Санкт-Пе­тербурзі (1907–10). Від 1909 бра­ла уроки співу в С. Гладкої, згодом в А. Томської, від 1912 — у А. Котоньї в Римі. Солістка театру «Кон­станца» у Римі (1914), Театру музичної драми (1915–16) і Народного дому (1916–20, з пере­­р­вою) в Петро­граді (нині С.-Пе­тер­бург), Ростовському (РФ, 1920–24, з пере­рвою), Харківському (1918, 1922–23) оперних. Від 1925 — у Ленін­граді: солістка «Таврійського саду», від 1929 — Народного дому. У складі трупи Л. Сагайдачного гастролювала містами Росії (1925–29). У 1930-х роках викладала спів у Театрі музичної комедії у Ленін­граді (нині Санкт-Пе­тербург) та приватно. Володіла голосом великої сили і краси, приємного тембру і широкого діапазону. Ви­ступала з І. Алчевським, Ю. Кипоренком-Доманським, Є. Петрен­ко, П. Цесевичем.