Крутенко Наталія Григорівна
КРУТЕ́НКО Наталія Григорівна (24. 03. 1955, Київ — 29. 10. 2021 там само) — мистецтвознавець, художниця декоративного мистецтва. Дочка Г. Крутенка. Член НСХУ (1990). Закінчила Київський художній інститут (1981; викладачі П. Білецький, Г. Заварова, Л. Міляєва). Працювала у Києві: 1981–86 — у лабораторії архітектурно-художньої кераміки зонального науково-дослідного інституту типового та експериментального проектування житлових та громадських будівель; 1986–90 — у цеху кераміки комбінату монументально-декоративного мистецтва «Художник» Художнього фонду УРСР. На творчій роботі. Авторка дослідження «Розповіді про кераміку» (Київ, 2002), історико-літературної та мистецтвознавчої розвідки «Анна Ярославна» (Київ, 2011); публікацій з проблем історії українського мистецтва, світової та вітчизняної кераміки, зокрема «Гончарство України: Традиції і сучасність» // «Образотворче мистецтво», 1989, № 5; «Духовні собори Івана Марчука» // «Народна творчість та етнографія», 1991, № 1; «Сергій Гіляров» // «Памʼятки України», 1998, № 1–2; «Анна Ярославна: міфи і реалії» // «Українознавство», 2002, № 1–2; «Лука Калениченко: життя в мистецтві» // «Київська старовина», 2005, № 3; «Керамічний літопис Галини Севрук» // «Образотворче мистецтво», 2009, № 3. Упорядниця каталогів Я. Падалки та М. Хусід (обидва — Київ, 1991). Учасниця всеукраїнських, всесоюзних художніх виставок від 1982. Створює керамічні плакетки, медалі, кахлі. Окремі вироби зберігаються у НМУНДМ, НМЛ, Музеї історії міста Києва.
Додаткові відомості
- Основні твори
- мозаїчні вставки для пілонів житл. будинків Києва (1982); медалі — до 9-го міжнар. з’їзду славістів (1983), 8-го з’їзду архітекторів України (1985), 1-го симпозіуму укр. гончарства (1988), відкриття Києво-Могилян. академії (1989) і Київ. дит. АМ (2002); декор. плакетки та сувеніри — «Либідь», «Ярослав Мудрий», «Іван Федоров» (усі — 1983), «Седнів. Шевченківська липа» (1986); декор. пласти — «Древній Київ» (1983), «Київ. Будинок Булгакова» (1992); серії — «Музеї Києва» (1986), «Зодчі Києва» (1987), «Архітектурні перлини Подолу» (1989).


