ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Говірка

ГОВІ́РКА – мовно-територіальне утворення, що слугує засобом спілкування мешканцям одного чи кількох сусідніх, зазвичай сільських, населених пунктів. Г. називають «мікромовою», оскільки вона характеризується наявністю власних мовних (фонет., акцентуац., грамат., лексич., семантич.) рівнів і виконує фактично ті ж функції у суспільстві, що й літ. мова. Генетично споріднені Г., що мають спільні риси на всіх мов. рівнях, об’єднують у групи Г., говори, або діалекти. Залежно від місця побутування Г. у межах ареалу поширення діалекту, до якого вона входить, розрізняють центр. (ядерні), периферійні (окраїнні) та перехідні Г. Останні займають проміжне положення на стикові двох діалект. систем і суміщають характерні особливості кількох Г., що належать до різних діалектів. Окрім того, виділяють острівні Г. – ті, що функціонують в іномов. оточенні або у межах ін. діалект. системи цієї ж мови; їх носіями є переселенці. В ареалогії Г. (найменша одиниця діалект. членування мови) разом з діалектом (говором) та наріччям творять ієрархію діалект. одиниць мови. Сукупність усіх Г. тієї чи ін. мови складає діалектну мову. На відміну від діалекту чи наріччя, Г. – реально існуюча комунікативна одиниця, яка разом з літ. мовленням є основою мовленнєвої діяльності більшості людей. Використання власної Г. у певних життєвих ситуаціях – характерна особливість нинішньої мов. картини багатьох країн світу, де двомовність розуміють як паралельне функціонування Г. та літ. мови. Г. – об’єкт дослідження описової діалектології, прикладом одного з найповніших описів Г. є кн. «Говірка села Машеве Чорнобильського району» (К., 2003, ч. 1–3).

Літ.: Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. К., 1966; Бевзенко С. П. Українська діалектологія. К., 1980; Атлас української мови: У 3 т. К., 1984–2001; Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. К., 1990.

М. Г. Железняк

Рекомендована література

  1. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. К., 1966;Google Scholar
  2. Бевзенко С. П. Українська діалектологія. К., 1980;Google Scholar
  3. Атлас української мови: У 3 т. К., 1984–2001;Google Scholar
  4. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. К., 1990.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Говірка / М. Г. Железняк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-25093

Том ЕСУ:

6-й

Дата виходу друком тому:

2006

Дата останньої редакції статті:

2006

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

25093

Кількість переглядів цього року:

360

Схожі статті

Казка
Мова і література  | Том 11 | 2011
Ю. Ф. Ярмиш
Бойківський говір
Мова і література  | Том 3 | 2004
Я. К. Радевич-Винницький
Білоруська мова
Мова і література  | Том 2 | 2003
Г. П. Півторак

Нагору