Наріччя
НАРІ́ЧЧЯ — найвищий рівень в ієрархії діалектного членування мови, що разом із нижчими — говором (див. Діалект) і говіркою є основною одиницею класифікації мови. Н., як і споріднені на всіх мовних рівнях говори обʼєднані в ньому, є умовним мовнотериторіальним утворенням. Межі Н. визначають сукупністю ізоглос фонетичних, граматичних і лексичних явищ. У сучасній українській мові розрізняють північне наріччя (поліське), південно-західне наріччя та південно-східне наріччя. Північне Н. обʼєднує західнополіський говір, середньополіський говір та східнополіський говір; південно-західне Н. — бойківський говір, волинський говір, гуцульський говір, закарпатський говір, лемківський говір, наддністрянський говір, надсянський говір, подільський говір, покутсько-буковинський говір; південно-східне Н. — середньонаддніпрянський говір, слобожанський говір, степовий говір. Тричленний поділ вперше в українському мовознавстві запропонував К. Михальчук у роботі «Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Росіи, въ связи съ нарѣчіями Галичины» // «Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Юго-Западный край», С.-Петербургъ, 1872, виділивши поліське, укр. та червоноруське Н., а в їх межах — піднаріччя. Класифікація К. Михальчука була розвинена в працях В. Ганцова, Ф. Жилка, С. Бевзенка, І. Матвіяса. Окремі мовознавці були прихильниками двочленного діалектного поділу української мови на північне (пн.-сх.) й південне (пд.-зх.) Н. Так, наприклад, М. Максимович називав їх відповідно малоруським і червоноруським, І. Зілинський — південного-східним та південно-західним, В. Ганцов — північним і південним. На основі морфологічних особливостей А. Кримський розрізняв західноукраїнське та східноукраїнське Н. Загалом спроби діалектної диференціації української мови сягають ще 18 ст. (зокрема в працях О. Шафонського) й базуються лише на окремих мовних ознаках, а не їх сукупності. У загальному мовознавстві Н. часто позначають терміном «супрадіалект».
Рекомендована література
Завантажити статтю
