Голобородько Юрій Костянтинович
ГОЛОБОРО́ДЬКО Юрій Костянтинович (09. 01. 1927, с. Новотягинка, нині Білозер. р-ну Херсон. обл. — 03. 05. 2009, Херсон) — прозаїк, журналіст. Син Костянтина, чоловік Євдокії, батько Костянтина та Ярослава Голобородьків. Член НСПУ (1978). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Дніпроп. університет (1956). Учителював у Дніпроп. і Херсон. обл. (1956–60). Відтоді (з перервою у 1974–92 — на творчій роботі) працював у журналістиці, від 1992 — ред. херсон. г. «Ветеран». Друкувався від 1947 у періодиці та колект. збірниках. Автор збірок лірич. мініатюр («Таврійські пастелі», Сф., 1977), історико-худож. нарисів («Літопису тривожні сторінки», Хн., 1996), акварелей («Безсмертники», Хн., 1997); роману «Великий лиман» (К., 1987; про побут і етнокультурну сучас. рибал. села), а також низки повістей та оповідань (зокрема й для школярів), серед них — «Дороги в грозах» (К., 1976), «Літо в Буркутах» (1998), «Лиманські билиці» (2000), «Королівське полювання» (2002; усі — Херсон). У творах Г. вирізняються два стильові напрями: лірико-настроєвий і докум.-нарисовий.
Рекомендована література
- Дорога ніколи не кінчається (до 75-річчя Ю. Голобородька): Бібліогр. посіб. Хн., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
