ВОЛИ́НСЬКИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ МУЗЕ́Й Засн. 1865 у Житомирі як музей при публіч. б-ці. Початок екс­позиції поклала колекція мінералів і гірських порід, подарована волин. губернатором М. Чертковим. 1901 уві­йшов до складу Товариства дослідників Волині. Від 1911 знаходився у власному приміщен­ні у Будинку працелюбства. Значну роль у його становлен­ні ві­діграли М. Бєлонін, С. Бржозовський, В. Кравченко, П. Тутковський, Я. Яроцький, волин. губернатор О. Кутайсов. 1 січня 1914 музей став само­стій. установою і отримав статус Волин. центр. музею. На той час він складався з 4-х від­ділів: природничо-істор., етногр., екон., істор., його екс­позиція налічувала 8292 екс­понати. У 1919 музей було націоналізовано і пере­дано у під­порядкува­н­ня Волин. губерн. комітету з охорони памʼяток мистецтва і старовини. У травні 1925 на Всеукр. крає­знав. конф. у Харкові отримав статус Волин. н.-д. музею. У 1928 при геол. та етногр. від­ділах В. н.-д. м. було від­крито аспірантуру, наук. керівництво якою здійснювали проф. С. Бєльський і В. Кравченко. Філіали музею діяли у Бердичеві, Коростені, Лугинах, Малині (нині усі — Житомир. обл.), Шепетівці (нині Хмельн. обл.). У 20–30-х рр. у В. н.-д. м. працювали П. Абрамович, В. Бруховський, С. Гамченко, Н. Дмитрук, Ф. Козубовський, М. Кудрицький, О. Фотинський, К. Червʼяк. Матеріали досліджень друкувалися у збірниках наук. праць В. н.-д. м. 1950 роз­порядже­н­ням РМ УРСР наук. ранг музею як н.-д. установи ліквідовано, натомість він отримав назву Житомирський обласний крає­знавчий музей.