Житомирський обласний краєзнавчий музей

Визначення і загальна характеристика

ЖИТО́МИРСЬКИЙ ОБЛАСНИ́Й КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Роз­почав свою діяльність у жовтні 1865 в приміщен­ні публіч. б-ки (нині Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича) після того, як Волин. губернатор М. Чертков подарував їй 48 зразків місц. гірських порід і мінералів. У квітні на­ступ. року колекцію ви­ставлено для від­відувачів. Роз­поряд. комітет б-ки виділив для музею окрему кімнату, а також завів хронол. і системат. каталоги. Згодом його поповнено колекціями з 400-т зразків гірських порід, мінералів, геол. і палеонтол. матеріалів Г. Осовського, монет предводителя житомир. повіт. дворянства К. Симонича, матеріалами Волин. єпархіал. давньо­сховища та збірками графів Іл­лінських-Стецьких (м-ко Романів, нині смт) і баронів де Шодуар (Житомир). 1897 музей пере­несено у нове приміще­н­ня б-ки на вул. Пушкінська, № 32. Від 1902 — у складі ново­утвореного Товариства дослідників Волині. 1911 музей отримав окреме приміще­н­ня на розі вул. Гоголівська та Хлібна (колиш. Будинок працелюбства). 1913 складався з природн.-істор., етнол., екон. та істор. від­ділів, екс­позиція налічувала 8292 екс­понати. Від 1914 — Волин. центр. музей (перший дир. — С. Бржозовський). Знач. внесок у його роз­виток як наук. установи, поповне­н­ня фонду зробили геолог П. Тутковський, археолог С. Гамченко, фольклорист і етно­граф В. Кравченко. Після більшов. пере­вороту 1917 націоналізовано та пере­дано Волин. губерн. комітету з охорони памʼяток мистецтва і старовини. У 1920-х рр. музей мав 3 приміще­н­ня: гол. на вул. Лермонтовська, № 13 (геол. і зоол. від­діли з ботан. садом та оранжереєю), на розі вул. Гоголівська і Хлібна (від­діли мистецтва, археології, праці та промисловості), на вул. К. Лібкнехта, № 10 (етногр. та істор. від­діли). 1925 на Всеукр. крає­знав. конф. на­дано статус Волин. н.-д. музею. 1928 при геол. і етногр. від­ділах від­крито аспірантуру, наук. керівництво якою здійснювали, від­повід­но, С. Бєльський і В. Кравченко. Діяли філії у Бердичеві, Коростені, Лугинах, Малині (нині усі — Житомир. обл.), Шепетівці (нині Хмельн. обл.). У 1930-х рр. тут працювали П. Абрамович, В. Бруховський, В. Вікторовський, Н. Дмитрук, М. Кудрицький, І. Левицький. Низку працівників спіткали сталін. ре­пресії. Під час 2-ї світової війни приміще­н­ня музею на вул. Лермонтовська зруйноване, найцін­ніші фонди роз­грабовано. У травні 1945 музей від­новлено на вул. Вільська, № 17. Від 1950 — сучасна назва. 1954 музею пере­дано фонди Бердичівського соціально-історичного музею ім. Ф. Дзержинського. Від 1970 — у приміщен­ні колиш. катол. консисторії на вул. Комарова, № 8а (нині Замкова площа, № 1). Нині осн. напрямами діяльності музею є н.-д., наук.-фонд., наук.-екс­позиц. та масова наук.-просвітн. робота. Осн. фонд складає бл. 150 тис. од. зберіга­н­ня. У істор. від­ділі — унікал. археол. колекція з ран­ньопалеоліт. Житомир. стоянки, знаря­д­дя праці періоду пізнього палеоліту з Радомишл. стоянки, знаря­д­дя праці, зброя, ремісн. вироби, залишки тканин з Райковец. городища, знищеного під час навали Батия 1241 (роз­копки проводили Житомир. та Бердичів. музеї спільно з археол. екс­педицією АН УРСР), одягу, коштов. та ремісн. виробів Житомир. Поліс­ся з б-ки Ганських-Жевуських. Цікавими є нумізмат. зі­бра­н­ня римських монет 1–2 ст., польс. сріб. монет 17 ст. часів правлі­н­ня Яна Казимира та Сиґізмунда ІІІ. За результатами н.-д. роботи музей проводить щорічні наук. конф. із залуче­н­ням провід. учених, музей. працівників і крає­знавців України, на базі влас. екс­позицій, ви­ставок і фонд. зі­брань — творчі зу­стрічі, темат. вечори, літ.-мист. свята. Функціонує наук. б-ка, на правах філій діють від­діли: Брусилівський історичний музей ім. І. Огієнка, Житомирська картин­на галерея, Житомирський музей природи, Короленка В. Житомирський літературно-меморіальний музей, Коростенський крає­знавчий музей, Лесі Українки Ново­град-Волинський літературно-меморіальний музей, Рильських родини Романівський музей-садиба, Словечанський музей партизанської слави Поліс­ся. Директор — Л. Грузська.

Літ.: Житомирський обласний крає­знавчий музей // Музеї України. 2005. № 3(9).

Л. П. Грузська

Завантажити статтю