Гадяч

Визначення і загальна характеристика

ГА́ДЯЧ — місто Полтавської області, райцентр. Знаходиться на р. Псел (притока Дні­пра), за 116 км від обл. центру. Залізнична станція. Авто­станція. Площа 13,5 км². Насел. 22 698 осіб (2001, складає 93,1 % до 1989), пере­важно українці. Побл. Г. роз­таш. великий могильник з курганами скіф. часу (5–3 ст. до н. е.). Археол. матеріали свідчать, що перші поселе­н­ня на тер. сучас. Г. виникли в 9–10 ст. За твердже­н­ням деяких істориків, літопис Г. роз­почався у звʼязку з будівництвом Посульської оборон. лінії у 10–13 ст., а назва походить від слова «годяче», тобто зручне для життя й оборони місце. Історик-крає­знавець В. Жук вважає, що назва походить від слів «гади», «гадюки», бо саме ці істоти були священ. у чорних булгар, які проживали без­посередньо на цій території. Г. було по­значено на карті «Границы Литовской Руси в 1533 году». Згадується під 1516 в «Історії Русів» як одне з найшанованіших міст, яке дало назву полку (Гадяцький); у 1-й пол. 17 ст. в інвентарях (пере­писах) польс. королів. маєтків. У центрі середньовіч. міста знаходився замок, навколо якого роз­ташовувався посад. Заселяли місто здебільшого селяни та козаки, а також ремісники і ку­старі, які вичиняли шкіри, виробляли гончар. посуд, шили взу­т­тя, одяг. 1634 на­дано Маґдебур. право. На поч. Нац.-визв. боротьби під проводом Б. Хмельницького місто стало центром Гадяц. полку (до 1649 і від поч. 70-х рр. 17 ст. до 1782). У 1654 Г. разом з округою пере­йшов у власність Б. Хмельницького. 1658 у Г. геть­ман І. Виговський уклав угоду з польс. урядом. За Гадяц. договором, Україна в межах Київ., Черніг. та Брацлав. воєводств мала ввійти як незалежне Велике Князівство Руське на рівних правах у федерацію з Польщею і Литвою. На чолі князівства мав бути геть­ман, якого вибирали б укр. стани дожит­тєво, а король затверджував. Невдачі геть­мана І. Виговського у війні з Москвою, що почались після великої пере­моги укр. війська під Конотопом на­прикінці червня 1659, пов­ста­н­ня проти геть­мана й від­хід його від політ. діяльності змінили ситуацію й поклали кінець чин­ності Гадяц. договору. За геть­манства І. Брюховецького (1663– 68) Г. — геть­ман. резиденція. 1687 від­булося пов­ста­н­ня Гадяц. полку проти гніту козац. старшини, яке швидко поширилось на цілий ряд р-нів Лів­обереж­жя. 1708–09 окупований шведами під час Пів­ніч. війни. Козаки Гадяц. полку брали участь у штурмі Азова (1696), боях у Прибалтиці (1701–04), Полтав. битві (1708–09) на боці росіян. У 2-й чв. 18 ст. Г. належав геть­ману Д. Апостолу, від 1764 — К. Ро­зумовському, який 1785 продав його у казну. Після реформи 1861 у Г. почали інтенсивно виникати і роз­виватися пром. під­приємства. Важливе значе­н­ня для роз­витку міста мало будівництво 1895 залізниці Г.–Лохвиця, що сприяло зро­стан­ню промисловості, по­жвавлен­ню торгівлі. 1910 в Г. було 1676 госп-в, проживала 9061 особа, діяло 3 парових млини, а також млин та олійниця з годин­ник. двигуном. Від 1923 — райцентр у складі Ромен. округи, від 1932 — Харків. обл., від 1937 — Полтав. обл. Жит. за­знали голодомору 1932– 33. Під час нім.-фашист. окупації (27 вересня 1941 — 12 вересня 1943) у Г. діяли під­піл. організації. Гол. під­приємства: ВАТи — «Гадяцький воско-вощин­ний завод», «Гадяц. елеватор», «Гадячгаз», «Гадяц. сільгоспхімія», «Гадяц. хлібозавод»; ТОВ «Гадяц. завод залізобетон. виробів», ЗАТи — «Гадячсир», «Вентилятор. завод “Горизонт”», «Іскра» (без­алкогол. напої, кондитер. вироби, олія, крупи), «Гадяц. мʼясокомбінат». Працює місц. радіомовле­н­ня та телебаче­н­ня, видається рай. г. «Гадяцький вісник». У Г. — 5 заг.-осв. шкіл, спорт. школа, рай. Будинок школярів та юнацтва, рай. станції юних техніків та юних натуралістів, до­шкіл. дит. будинок, 6 дит. до­шкіл. закладів, ПТУ, с.-г. школа, Полтав. філія Ін­ституту бджільництва ім. П. Прокоповича; Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського, Драгоманових родини літературний музей, 3 б-ки, рай. Будинок культури, муз. школа. Є центр. рай. лікарня з мережею від­ділень, готель, від­діл. 7-ми банків. Для духов. потреб жит. діє Свято-Успен. собор. Серед памʼяток архітектури Г. — Всехсвятська церква (1836), тюрем. замок 17–19 ст. (нині агро­школа), істор. ядро на місці колиш. замку та фортеці міста 17 — поч. 19 ст., центр міста з Собор. площею та прилеглими до неї вулицями, Зелений (Лесин) Гай, де народилася письмен­ниця і етно­граф Олена Пчілка та громад. діяч М. Драгоманов. Істор. місцевість — ур­очище Галочка і тер. старих кладовищ. До 150-річчя з дня народже­н­ня М. Драгоманова у Г. від­крито мемор. дошку та памʼятник родині Драгоманових; встановлено меморіали воїнам-афганцям та чорнобильцям. Тривалий час тут жили і працювали: Панас Мирний (1858–65) та його брат І. Рудченко, Леся Українка (1887, 1893, 1900 і 1903), письмен­ник М. Макаровський, ботанік, фітотерапевт, автор перших під­ручників з акушерства Н. Амбодик-Максимович. У Г. народилися: історик, автор опису Черніг. намісництва Д. Пащенко, академік АН СРСР М. Леонтович, історик, бібліо­граф А. Козаченко, д-р фіз.-мат. н. Н. Попенко; художники Н. Аксьоненко та В. Литвиненко, різьбяр Я. Іщенко; засл. арт. УРСР Л. Задні­провський, нар. арт. України С. Кустов; громад.-політ. діяч М. Лебединець; полковник армії УНР С. Лазуренко.

І. М. Гусак, Т. М. Савченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю