Harvard ukrainian studies

«HARVARD UKRAINIAN STUDIES» — науковий журнал Українського наукового ін­ституту Гарвардського університету (м. Кембридж, шт. Мас­сачусетс, США). 1977– 84 виходив щоквартально, від 1984 — двічі на рік. Засновники і перші гол. ред. — О. Пріцак та І. Шевченко; 1989–96 — Г. Грабович і Е. Кінан; від 1997 редагує колегія. Осн. мова вид. — англ., іноді стат­ті публікуються франц., нім., укр., польс. та рос. Заснований як між­нар. і між­дисциплінарне наук. вид. із метою утвердити україністику в її широкому культур. та істор. контекс­тах на світовому рівні, що зумовлено було не лише тодішнім незадовільним станом укр. студій на Зх., але й кризою рад. укр. гуманістики та україністики, її заідеологізованістю, ві­дірваністю від світових наук. дискурсів. У перші десятилі­т­тя публікації в журналі були пере­важно з медієвістики, ран­ньо-модерної і модерної історії, славістики і словʼян. філології, візантиністики, сходо­знавства, джерело­знавства тощо. За перших 20 р. із 288-ми авторів, праці яких тут публікувалися, тільки 64 були українцями з походже­н­ня. Кожна із дисциплін пред­ставлена світовими іменами: медієвістика (Р. Пік­кіо, А. Ґейштор, А. Поппе, Я. Лурія, А. Каж­дан, Є. Клочовський, Б. Успенський, Ф. Саймон), візантиністика (І. Шевченко, Д. Оболенський, С. Манґо, В. Тредґолд, Я. Бялостоцький), словʼян. мово­знавство та філологія (Ю. Шевельов, Г. Лант, Ф. Томсон, В. Федер, Д. Ворт, Г. Бірнбаум, М. Флаєр, Д. Фрік, Г. Ґолдблат), укр. історія (О. Пріцак, І. Лисяк-Рудницький, Я. Пеленський, Б.-Р. Боцюрків, В.-А. Серчик, З. Вуйцик, Я. Тазбір, І.-П. Химка, З. Когут, П.-Р. Маґочій, Ф. Сисин, О. Субтельний, Д. Островський, О. Толочко), славістика (В. Вайнтрауб, А. Лорд, Р.-Я. Лужни, С. Бараньчак, Д. Ранкур-Лаферієр, Х. Поморська), рос. історія (Е. Кінан, Р. Пайпс, Дж. Крейкрафт, П. Бушкович), тюркологія (Г. Інальчик, М. Беріндеї, Л. Гайда, В. Остапчук, Д. Колодзейчик), сходо­знавство (О. Грабар), укр. літературо­знавство (Ю. Луцький), політологія (З. Бжезинський). З часом акцент журналу пере­містився на широке пред­ставле­н­ня модер. доби, до літературо­знавства і сусп. наук. Принципова традиція журналу — комплексна контекс­туалізація України, закоріне­н­ня її історії та культури в різних транс­нац. структурах і процесах, пошире­н­ня джерельної бази, архео­графія. Водночас сторінки журналу по­стійно наповнені дис­кусією і ревізіонізмом, — напр., пере­оцінка Дж. Крейкрафтом київ. періоду у творчості Ф. Прокоповича, роз­гляд про «історичні» та «не­історичні» нації і про «неповність» укр. літ-ри І. Лисяком-Рудницьким і Г. Грабовичем. Доволі часто журнал виходить зі­бра­н­ням, ювіл. або темат. числом, як-от, до 350-ліття Києво-Могилян. академії (т. 8, 1984), 1000-ліття хреще­н­ня України-Русі (праці між­нар. кон­гресу в м. Равен­ні, Італія; т. 12–13, 1988–89); тематичні — «Політична і су­спільна думка Вячеслава Липинського» (т. 9, 1985), «Львів: місто на пере­хрестях культур» (т. 24, 2000).

Завантажити статтю