ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ ВІЙСЬКО́ВИЙ КОМІТЕ́Т Український (УГВК) — військовий керівний орган. Засн. у травні 1917 в Києві у ході роботи 1-го Всеукр. військ. зʼ­їзду з метою централізов. організації укр. військ. руху, пошире­н­ня українізації військ. частин рос. армії і флоту, проведе­н­ня конкрет. дій зі створе­н­ня укр. нац. ЗС. Від­повід­но до ріше­н­ня делегатів зʼ­їзду УГВК під­порядковувався УЦР і не ви­знавав зверх­ності Тимчас. уряду та заг.-рос. військ. командува­н­ня. Після 2-го Всеукр. військ. зʼ­їзду (червень 1917) до його складу входили: С. Петлюра (голова), В. Вин­ниченко, генерал-ма­йори М. Іванов, Л. Кондратович, полковник І. Луценко, під­полковники О. Жуковський, Ю. Капкан, В. Матяшевич, В. Павленко, О. Пилькевич, В. Поплавко, О. Сливинський, капітани С. Білецький, Ю. Глібовський, В. Кедровський (за­ступник голови та завідувач від­ділу мобілізації і військ. комунікацій), поручники М. Міхновський, А. Чернявський, прапорщики А. Певний, М. Полозов, В. Потішко, Ф. Селецький, військ. урядовець І. Горемика-Крупчинський, солдати С. Граж­дан, С. Колос, Д. Ровинський, матрос С. Письмен­ний.

З утворе­н­ням УНР (листопад 1917) УГВК реорганізов. у Ген. секретарство військ. справ, яке очолив С. Петлюра, а його товаришем (заст.) став В. Кедровський.