ГЕ́НЕС Семен Григорович (01(13). 04. 1898, Харків — 27. 01. 1992, там само) — лікар-патофізіолог, ендокринолог. Батько В. Генеса. Доктор медичних наук (1935), професор (1926). Заслужений діяч науки УРСР (1946). Учасник воєн. дій 1918–20 та 2-ї світової війни. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1925), де й працював: 1926– 32 — завідувач кафедри соц.-екон. дисциплін і діамату, 1932–38 — завідувач кафедри патофізіології № 2, водночас 1935–36 — за­ступник директора з наукової роботи; 1938–39 — засн. і завідувач кафедри патофізіології Сталін. мед. ін­ституту (нині Донецьк); від­тоді — в Укр. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів (Харків): 1940–70 — засн. і завідувач кафедри ендокринології та патофізіології; водночас — у Харків. НДІ ендокринології та хімії гормонів (нині Ін­ститут про­блем ендокрин. патології АМНУ): 1932– 78 — завідувач від­ділу патофізіології, 1940–49 — за­ступник директора з наукової роботи. Ви­вчав механізми біол., фармакол. та терапевт. дії гідролізатів різних органів і тканин; механізми роз­витку аліментар. гіперглікемії при ефір. наркозі та цукр. діабеті; про­блеми участі гормонів (зокрема інсуліну) у вуглевод. та жировому обмінах. Довів, що гіперглікемія є компенсатор. реакцією на недо­статнє надходже­н­ня глюкози та інсуліну до головного мозку, а також без­посеред. вплив інсуліну на гіпоталамус, уражаючу дію глікемії на клітини організму. Спів­автор нового способу лікува­н­ня цукр. діабету у дорослих.