ГЕ́НЕС Володимир Семенович (18. 07. 1923, Харків) — лікар-патофізіолог. Син С. Генеса. Доктор медичних наук (1968), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Військ.-мед. академію у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1946). У 1948– 56 — старший науковий спів­робітник, 1956–65 — зав. лаб. патофізіології Харків. ін­ституту мед. радіології; 1965–69 — старший науковий спів­робітник персон. групи В. Навроцького, 1969 — професор кафедри соц. гігієни та організації охорони здоровʼя, 1970– 91 — проф. курсу заг. клін. патології з основами мед. кібернетики Укр. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (Харків); 1992–94 — провід­ний науковий спів­робітник Наук.-тех. центру електрофіз. обробки Нац. наук. центру «Харків. фіз.-тех. ін­ститут»; 1994–96 — професор кафедри біо­фізики, інформатики та мед. апаратури Харків. філії Київ. мед. ін­ституту Укр. асоц. нар. медицини. Ви­вчає закономірності пухлин. росту, роль тривалого збудже­н­ня С-АС у при­скореному роз­витку пере­вивних пухлин через придуше­н­ня імунітету організму та зміни спадк. властивостей пухлин. клітин. Заперечив теорію гіперестрогенізації як причини роз­витку раку молоч. залоз та під­креслив вплив поруше­н­ня зворот. звʼязків в ендокрин. системі на роз­виток пухлин. процесів. Автор низки методів ран­ньої діагностики го­строї та хроніч. променевої хвороби, методу дослідж. хромосом. апарату клітин кістк. мозку для оцінки шкідливості вироб. факторів. Об­ґрунтував теорію походже­н­ня інсулінонезалеж. цукр. діабету як результату хроніч. пере­їда­н­ня та шкідливість за­стосува­н­ня сульфаніламід. цукоро­знижуючих препаратів для його лікува­н­ня.