Генес Володимир Семенович

ГЕ́НЕС Володимир Семенович (18. 07. 1923, Харків) — лікар-патофізіолог. Син С. Генеса. Доктор медичних наук (1968), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Військ.-мед. академію у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1946). У 1948– 56 — старший науковий співробітник, 1956–65 — зав. лаб. патофізіології Харків. інституту мед. радіології; 1965–69 — старший науковий співробітник персон. групи В. Навроцького, 1969 — професор кафедри соц. гігієни та організації охорони здоров’я, 1970– 91 — проф. курсу заг. клін. патології з основами мед. кібернетики Укр. інституту удосконалення лікарів (Харків); 1992–94 — провідний науковий співробітник Наук.-тех. центру електрофіз. обробки Нац. наук. центру «Харків. фіз.-тех. інститут»; 1994–96 — професор кафедри біофізики, інформатики та мед. апаратури Харків. філії Київ. мед. інституту Укр. асоц. нар. медицини. Вивчає закономірності пухлин. росту, роль тривалого збудження С-АС у прискореному розвитку перевивних пухлин через придушення імунітету організму та зміни спадк. властивостей пухлин. клітин. Заперечив теорію гіперестрогенізації як причини розвитку раку молоч. залоз та підкреслив вплив порушення зворот. зв’язків в ендокрин. системі на розвиток пухлин. процесів. Автор низки методів ранньої діагностики гострої та хроніч. променевої хвороби, методу дослідж. хромосом. апарату клітин кістк. мозку для оцінки шкідливості вироб. факторів. Обґрунтував теорію походження інсулінонезалеж. цукр. діабету як результату хроніч. переїдання та шкідливість застосування сульфаніламід. цукорознижуючих препаратів для його лікування.

Завантажити статтю