Географія ґрунтів

ГЕОГРА́ФІЯ ҐРУНТІ́В – галузь ґрунтознавства, що вивчає закономірності поширення ґрунтів на земній поверхні та їхній зв’язок з географічним середовищем. Знання її законів і принципів, зонал. і регіон. особливостей ґрунт. покриву необхідні для рац. використання земел. ресурсів, охорони і підвищення родючості ґрунтів. Зважаючи на значне різноманіття природ. і екон. умов в Україні, врахування геогр. типів ґрунтів має важливе значення для правильного розміщення і спеціалізації сільс., ліс. та ін. галузей нар. господарства, пов’язаних з використанням земел. фонду. Г. ґ. поділяють на заг. і регіональну. Перша досліджує клімат, рослин. і тварин. світ, материн. породи і рельєф як фактори геогр. розповсюдження ґрунтів, їхню еволюцію, встановлює заг. закономірності, зокрема горизонт. (широт.) і вертикал. ґрунт. зональностей, фаціальності ґрунтів, зонал. типів ґрунт. комбінацій тощо, використовує картографію ґрунтів як метод ґрунт.-геогр. дослідж., розробляє принципи і конкретні схеми ґрунт.-геогр. районування. Регіон. Г. ґ. вивчає ґрунт. покрив окремих ділянок земної поверхні відповідно до схеми її районування, зокрема умови ґрунтоутворення, генезис ґрунтів, їхню характеристику та способи рац. використання, містить інформацію про земел. ресурси за угіддями в регіонах. Г. ґ. тісно пов’язана з ландшафтознавством, кліматологією, геологією, геоморфологією, біологією тощо. Її формування як галузі науки пов’язане з працями В. Докучаєва, а подальший розвиток — з дослідж. Е. Гілґарда, Ф. Гола, Г. Дженні, Ф. Дюшофура, Ґ. Обера, а також рос. науковців І. Герасимова, М. Глазовської, Г. Добровольського, С. Неуструєва, Л. Прасолова. Значний внесок у розвиток географії та картографії ґрунтів України зробили укр. вчені Н. Вернандер, Д. Віленський, В. Кисіль, М. Кочкін, М. Крупський, М. Розов та ін.

Літ.: Докучаев В. В. Учение о зонах природы и классификация почв: Соч. Т. 6. Москва; Ленинград, 1951; Черноземы СССР (Украина). Москва, 1981; Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. Москва, 1983; Добровольский Г. В., Урусевская И. С. География почв. Москва, 1984; Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. К., 1988.

М. І. Полупан

Рекомендована література

Докучаев В. В. Учение о зонах природы и классификация почв: Соч. Т. 6. Москва; Ленинград, 1951;
Черноземы СССР (Украина). Москва, 1981;
Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. Москва, 1983;
Добровольский Г. В., Урусевская И. С. География почв. Москва, 1984;
Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. К., 1988.