Костел
КОСТЕЛ (КОСТЬОЛ) (польська kosciol — церква, від латинської castellum — укріплення) — римо-католицька культова споруда (див. також Католицизм і Католицька Церква). З архітектурного погляду бувають базилікові (базиліка — будівля у формі витягнутого прямокутника, поділеного всередині двома поздовжніми рядами колон); прямокутні з апсидою — півкруглим або гранованим виступом, що здебільшого має своє перекриття; хрестоподібні; у вигляді ротонди (круглої у плані будівлі) або складної форми. Споруда костелу зазвичай складається з однієї або трьох нав (нефів) — просторів між двома поздовжніми рядами вертикальних опор. На філари (стовпи) з попружними арками спираються хрестові або напівциркульні склепіння з розпалубками чи без них. У наві або кількох навах розміщують амвон — місце для читання священного писання, виголошення проповіді та інших церковних відправ; довгі деревʼяні лави з підставками для колін молільників; сповідальниці (конфесіонали). Іншою важливою частиною костелу є пресбітерій — підвищення для вівтаря. Над передньою частиною нави влаштовують хори, на яких розміщують орган. Біля входу встановлюють кропильницю — резервуар з освяченою водою. Іноді у великих костелах є крипт — склеп для зберігання мощів святих. Зовні до нефів і пресбітерію інколи прибудовують каплиці. Костел здебільшого орієнтовано пресбітерієм на Схід, хоча й трапляються винятки, зумовлені причинами не богослужбового характеру, а, наприклад, необхідністю вписати храм у міську забудову. Центральну наву створюють переважно вищою за бічні, над нею дах — двосхилий, над бічними навами — односхилий. На західному фасаді у центральній наві прилаштовують фронтон, над бічними — башти. У багатьох костелах над їхніми західними частинами зведено дзвіницю, над середохрестям — перетином головної нави і трансепту споруджено сигнатурку (невеличку вежу з малим дзвоном); іноді середохрестя перекрите банею. Всередині костели оздоблюють розписами, скульптурами, мозаїками, вітражами, живописними полотнами на релігійні теми. У наві має бути 14 зображень (станцій) Страстей Господніх. Скульптури також можуть прикрашати храм зовні. За статусом костели поділяють на кафедральні (єпископські), парафіяльні і приписні (філіальні). Католицькі храми з особливими папськими привілеями називають базиліками. В Україні є лише одна — Успіння Пресвятої Діви Марії архікафедральна базиліка у Львові (памʼятка сакральної архітектури 14–18 ст.). Фарний костел — давня назва міського парафіяльного костелу, нині вживають на позначення найстарішого костелу міста чи головного храму деканату. Розрізняють також костели замкові, монастирські, цвинтарні, шпитальні тощо. Історично склалося, що на території України найбільшу кількість костелів зведено на Галичині, Волині, Поліссі, Поділлі та Київщині, де завжди мешкали великі польські громади. Низку костелів на українських землях перетворено на православні храми після поділів Польщі в останній чверті 18 ст., а також зруйновано більшовицькою владою у 1920–30-х роках.
Серед найвизначніших памʼяток камʼяної архітектури, споруджених переважно у стилі готики та бароко, а також класицизму, рококо, ренесансу, неоготики та неоренесансу, — Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Керч (1840-і роки), Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії у м. Ялта (1898–1906) АР Крим; єзуїтів (1610–17), домініканців (1624–1760) у Вінниці, св. архістратигів Петра і Павла (1616–1787), св. Анни (1811) у м. Бар, Святої Трійці у смт Браїлів Жмеринського району (1767–91), Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії у с. Мурафа Шаргородського району (1786–91) Вінницької обл.; єзуїтів (нині св. архістратигів Петра і Павла, 1606–10), бернардинців (нині православний собор Святої Трійці, 1752–55) у Луцьку, Послання апостолів (1718–55), Йоакима та Анни (1752) у м. Володимир-Волинський, Святої Трійці у с. Затурці Локачинського району (1642–46) та у смт Олика Ківерцівського району (1635–40) Волинської обл.; св. Йосипа у Дніпропетровську (1887–90), св. Миколая у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл. (1895–97); Воздвиження Святого Хреста у м. Єнакієве Донецької обл. (нині Терези Калькутської, 1898–1906); св. Софії (1737–51), св. Йоана з Дуклі (1842) у Житомирі, св. Варвари у м. Бердичів (1826), Різдва Пресвятої Діви Марії у м. Коростишів (1779–96), св. Анни у м. Малин (1884), св. Антонія у с. Стара Котельня Андрушівського району (1786) Житомирської обл.; Георгія Мученика в Ужгороді (1762–66), св. Мартина з Туру в м. Мукачеве Закарпатської обл. (1905); Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську (1672–1703), домініканського монастиря у смт Богородчани (1742–61), бернардинців у смт Гвіздець Коломийського району (1723–35) Івано-Франківської обл.; св. Олександра (1817–42), св. Миколая (1899–1909) у Києві, св. Івана Хрестителя у м. Біла Церква (1796–1812), Воздвиження Святого Хреста у м. Фастів (1903–11) Київської обл.; бернардинців (1600–30), єзуїтів (нині св. апостолів Петра і Павла, 1610–30), Стрітенський (1642–44), св. Миколая (1737), св. Ельжбети (1911) у Львові, св. Марка у с. Варяж (1688–93), Успіння у м. Угнів (1695) Сокальського району, Усіх Святих у с. Годовиця Пустомитівського району (18 ст.), св. Варфоломія у м. Дрогобич (кінець 14 — 16 ст.), Вознесенський у м. Золочів (1731–63), св. Миколая у смт Куликів Жовківського району (1538), Непорочного зачаття Діви Марії у смт Лопатин Радехівського району (1772), св. Мартина у с. Нове Місто (1463, 1512), св. Мартина у с. Скелівка (кінець 15 — початок 16 ст.) Старосамбірського району, св. Антонія у смт Олесько Буського району (1739), Усічення голови св. Івана Хрестителя (1568 — середина 19 ст.), св. Станіслава (1709) у м. Самбір, Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стрий (1425), Святого Духа у м. Червоноград (1710-і роки) Львівської обл.; св. Йосипа Обручника у Миколаєві (1896); Успіння Пресвятої Діви Марії (1847–53, у радянський час знищено колони та мармурове оздоблення), св. архістратига Петра (1913) в Одесі; св. Антонія у с. Великі Межирічі Корецького району (1702–25), св. Івана Хрестителя у м. Дубровиця (1695–1701), Благовіщення у смт Клевань Рівненського району (1630), Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Острог (перебудовано 1442 з православної церкви) Рівненської обл.; Василіянського монастиря у м. Бучач (1753–70), Ігнасія Лойоли у м. Кременець (1731–43), Святої Трійці у смт Микулинці Теребовлянського району (1761–79), Пресвятої Трійці у м. Підгайці (1634), св. Станіслава у м. Чортків (1619, перебудовано на початок 20 ст.) Тернопільської обл.; Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові (1887–91); Пресвятого Серця Ісуса Христа в Херсоні (1820-ті роки); св. Войтеха у Хмельницькому (1753–91), св. Івана Хрестителя (початок 17 ст.), св. Йосипа (1750–60) у м. Ізяслав, св. апостолів Петра і Павла (1428–1757), св. Миколая (1737–55), трінітаріїв (1750–65), францисканців (1517–1672) у м. Камʼянець-Подільський Хмельницької обл.; Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Сміла (1818–27), св. Анни у м. Тальне (1702), Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Умань (1825) Черкаської обл. На Західній Україні збереглася й значна кількість деревʼяних римо-католицьких храмів, зокрема св. Анни у м. Ковель Волинської обл. (1771), Успіння Пресвятої Діви Марії у с. Раденичі Мостиського району (1754), св. Франциска Борджія у с. Розлуч Турківського району (1901–02), Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією і св. Теклі у с. Тадані Камʼянка-Бузького району (18 ст.) Львівської обл.
Із набуттям незалежності в Україні розпочалося масове будівництво нових костелів, які подекуди мають досить витончені та величні архітектурні форми. Останнім часом зведено із застосуванням як традиційних, так і найсучасніших стильових особливостей римо-католицькі культові споруди: Божого Милосердя у Вінниці (1996–2001), св. Йосипа Ремісника у Донецьку (2006), Успіння Пресвятої Діви Марії у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. (2000–07), св. Власа у м. Андрушівка (2010), Матері Божої Фатімської у смт Довбиш Баранівського району (1991–95), Воздвиження Христа Господнього у м. Олевськ (кінець 1990-х років) Житомирської обл., Бога-Отця Милосердного у Запоріжжі (1999–2004), Різдва Пресвятої Діви Марії у м. Бердянськ Запорізької обл. (2001–13), Івана-Павла ІІ у смт Ворзель Ірпінської міськради (2010–13), Преображення Господнього у м. Бориспіль (2000–02), Пресвятої Трійці у м. Обухів (початок 2000-х років) Київської обл., Святого Духа у Кіровограді (1997–2002), Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві (2002–04), св. Йосипа у м. Кременчук Полтавської обл. (2005–08), Зіслання Святого Духа у Чернігові (2003–08), Матері Божої Фатімської у м. Конотоп Сумської обл. (2005), Матері Божої Святого Розарію в Миколаєві (2008–13). Нині продовжується будівництво 2-х костелів у Києві.
Фотоілюстрації
