ГО́РА Йозеф (Hora Josef; 08. 07. 1891, с. Добржінь по­близу м. Роудніце, нині Чехія — 21. 06. 1945, Прага) — чеський письмен­ник, пере­кладач. Автор поетичних збірок «Srdce a vřava sveta» (1922), «Bouřlivé jaro» (1923), «Itálie» (1925), «Struny ve vetru» (1927), «Mít křídla» (1928) з виразними соціальними мотивами. У роки фашистської окупації вірші Г. набувають патріотичного звуча­н­ня: збірки «Domov» (1938), «Zápisky z nemoci» (1945), поема «Jan houslista» (1939). У романах «Socialistická nadeeje» (1922), «Hladový rok» (1926), «Dech na skle» (1938) від­творено політичне і соціальне життя країни. Усі твори Г. опубліковано у Празі. 1925 від­відав СРСР, зокрема й Україну. 1927 ви­ступив у журналі «Молодняк». Пере­кладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока, С. Єсеніна, Максима Горького, І. Кулика. У стат­ті, опублікованій 1927 у журналі «Kmen», Г. високо оцінив поезію П. Тичини. Популяризував роман «Микола Шугай, роз­бійник» І. Ольбрахта, присвячений злиден­ній долі українців Закарпа­т­тя в Чехословач­чині. Українською мовою окремі вірші Г. пере­клали М. Терещенко, Г. Кочур, В. Житник, Я. Павуляк.