Грипич Володимир Григорович
ГРИ́ПИЧ Володимир Григорович (02. 09. 1923, Харків — 05. 09. 2005, Чернігів) — режисер. Чоловік Л. Грипич. Народний артист СРСР (1979). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Обл. премія ім. М. Коцюбинського (1993), літ.-мист. премія ім. І. Котляревського (1998). Закін. Харків. театр. інститут (1949; актор. ф-т, викл. О. Сердюк; режисер. ф-т, викл. М. Крушельницький). Працював гол. реж. у Волин. (Луцьк, 1949–57) і Терноп. (1958–62) муз.-драм. театрах ім. Т. Шевченка, Одес. ім. Жовтн. революції (1962–63), Донец. ім. Артема (1966–69) драм. театрах, Рівнен. (1964– 65), Чернів. ім. О. Кобилянської (1970–74), Запоріз. ім. М. Щорса (1975–83) муз.-драм. театрах; реж. Львів. драм. театру ім. М. Заньковецької (1963–64). Від 1984 — худож. кер. Черніг. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка. Виступав у жанрах романтизов. істор. драми та фольклоризов. трагедії з любовним сюжетом. Вистави Г. насичені музикою, пластич. метафорами та нар. сценами.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Наливайко» за І. Ле (1958), «Повія» за Панасом Мирним (1959), «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза» М. Старицького (обидві — 1960), «Таня» О. Арбузова (1962), «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1963), «Зачарований вітряк» за М. Стельмахом (1975), «Енеїда» за І. Котляревським (1978), «Тит Андронік» В. Шекспіра (1983), «Жіночі пристрасті» за І. Нечуєм-Левицьким (1993), «Чернігівка» за М. Костомаровим (1996), «Яма» за О. Купріним (1997), «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком (2003).
Рекомендована література
- Гайдабура В. М. Володимир Грипич: Нарис про життя і творчість. К., 1984;
- Театральна Тернопільщина: Бібліогр. покажч. Т., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
