Василевський Станіслав

ВАСИЛÉВСЬКИЙ Станіслав (Wasylewski Stanisław; псевд.: Jan Bury, Kajetan Stopa, Tadeusz Szafraniec; 08. 12. 1885, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 26. 06. 1953, м. Ополе, Польща) — польський історик, публіцист. З походження українець. Вивчав полоністику у Львів. університеті, ступінь д-ра здобув у Познан. університеті (1932). Працював 1905–10 у Львів. Оссолінеумі; згодом був ред. і співроб. низки період. видань, зокрема львів. сатир. тижневика «Szczutek», варшав. і познан. часописів «Gazeta Poranna», співпрацював із польс. радіо. У 1938–39 — голова Відділ. польс. літераторів у Познані. Під час 2-ї світової війни мешкав у Львові, де брав участь у роботі підпіл. організації «Конфедерація народу», після війни — у Кракові та м. Ополе. Автор істор. есе «U księżnej pani» (1917), «Na dworze króla Stanisława» (1919), «O miłości romantycznej» (1921), «Portrety pań wytwornych» (1924); біограф. повістей «Ducissa Cunegundis» (1921), «Karolina Sobańska» (1950); біограф.-мемуар. шкіців «Niezapisany stan służby» (1932), «Pod kopułą lwowskiego Ossolineum» (1958), «Czterdzieści lat powodzenia» (1959). Редагу-вав серію «Cuda Polski», в рамках якої видав нарис «Lwów» (1931).

Б. Бакула

завантажити статтю